Врешті добрався до компа і по-швидкому розкажу про те, що відбувалося на Святошинському РУВС.
Я приїхав туди, прочитавши у ФБ, що затримали неповнолітнього хлопця, побили і не допускають до нього адвоката.
Зайшов на прохідну і попросив, щоб мені надали змогу поспілкуватися з керівництвом. ППСник на прохідній заблокував вхідні двері, так що я не міг потрапити в будівлю, і почав комусь дзвонити. Усіх міліціонерів, котрі намагалися вийти через центральний вхід, він направляв кудись – мабуть, на чорний хід, щось їм стиха пояснюючи.
Врешті, після хвилин 10 очікування до мене в тамбур, де я вимушено очікував, вийшов якийсь співробітник і протягнув мені телефон. Сказав, що там на лінії – якийсь начальник. Я відмовився говорити по телефону. Сказав – давайте я зайду в приміщення і ми з вами нормально поспілкуємося. Мене нарешті пустили.
Людина у телефоні пообіцяла, що зараз спуститься якийсь слідчий.
Через хвилин 15 спустився.
Сказав о йому невідомо, чи перебуває зараз підозрюваний у РУВС, чи ні (!). Мовляв, його могли забрати на ізолятор тимчасового утримання (ІТТ).
Я йому запропонував – давайте разом пошукаємо. Той навіщось пішов у свій кабінет на останньому поверсі – довелося переслідувати його аж до кабінету і настійливо просити перевірити, чи є затриманий тут, чи ні.
Тимчасом в холл прорвалися хлопці з Смалієм. Смалій сів прямо на підлогу і заявив, що нікуди не піде, поки його не допустять до підзахисного, або покажуть журнал, де записано, що хлопця вивезли на ІТТ.
Журнал не хотіли показувати – ні Смалію, ні мені.
В холл зібралися, здається, усі мешканці РУВС і зачудовано дивилися на сцену.
До мене тихенько підійшов ще один міліціонер. Сказав, що він слідчий і пропонує угоду – нас допустять до хлопця, а ми переконаємо «групу підтримки» залишити будівлю. Тобто, виявляється, нам брехали у вічі що затриманого повезли з РУВС.
Коли нас допустили до хлопця, то виявилося, що його міліціонери таки били. Я бачив сліди на голові – синці і гулі на потилиці, сліди від спроб душити на шиї. А також сині сліди від кайданок на руках.
Я зателефонував до прокурора Києва Юлдашева. Розмови не вийшло – прокурор, здається, вважає, що міліція має право так діяти.
Зараз хлопця продовжують утримувати в неволі, але адвоката вже допускають. Йому немає 18 років, він є неповнолітнім, його звинувачують у навмисному нищенні майна – павільйону «Рошен» на метро Житомирська (я на 100% впевнений що павільйон розміщено там протиправно, як і усі інші МАФи). За версією активістів, вони там хотіли зробити політичну акцію – повісити баннер з запитанням, «Як тобі смакує кров бійців АТО?» - це все та ж історія про бізнес Порошенка в Росії.
Найбільш дивовижним для мене у цій ситуації було відчуття жорсткого дежавю. Рівно рік тому автомайданівцями в тому ж місці було заблоковано Беркут, коли той повертався з-під Святошинського суду. Я брав участь у тих подіях, і зараз бачу те ж саме: Святошинське РУВС, Вітя Смалій, менти, побої.
Здається, Янукович нікуди й не тікав.

Facebook. 11.01.2014