Людмила Григорівна Дромашко народилася в селі Лисій Горі. Середню школу № 1 закінчила із Золотою медаллю, а її улюбленим предметом завжди була математика. Доля надсилала їй серйозні випробування. У вищий навчальний заклад міста Первомайська Людмила Григорівна вступила з третього разу. Як то кажуть, наполегливість у шляху до мрії взяла гору, і навчання вона продовжила у Києві. Після закінчення Київського технологічного інституту легкої промисловості отримала кваліфікацію інженера-економіста. Із самого початку трудової біографії, у 1976 році, Людмила Григорівна почала працювати на заводі Фрегат. Спершу на посаді техніка-економіста. З того часу вона пройшла всі службові сходинки професії, яка зветься економіка підприємства.<br /> <br />Якщо робити аналіз свого трудового шляху, - розповідає Людмила Григорівна, - то я з упевненістю можу сказати, що мені щастило на трудовій ниві: поряд зі мною завжди були люди, які, помітивши мої здібності, розвивали їх, дали мені стимул до професійного росту. Дякую всім наставникам, всім, хто був поруч зі мною всі ці роки. Я з великою вдячністю згадую свого, нині покійного, вчителя Едуарда Миколайовича Ходикіна - Економіста з великої літери, який відіграв велику роль у формуванні мене як спеціаліста, фахівця. На сьогодні я вже маю своїх учнів, яким намагаюся передати основну думку, що для економіста цифри - те саме, що для кравця сукня. Тобто вміти за цифрами бачити події, бачити людей, вміти порівнювати - головний талант економіста. Я дуже вдячна заводу Фрегат за те, що він є в моєму житті, саме там я стала тим, ким є сьогодні, для мене Фрегат завжди буде святим місцем, частинкою моєї душі. Не дивлячись на труднощі в житті підприємства, я з гордістю можу сказати, що воно збережене, працює і я впевнена, що його кращі часи попереду.