Мнение Игоря Мизраха: Расписка - 'документ' или 'бумажка'?

Здається: що може бути простіше боргових зобов'язань? Хтось дав у борг, хтось взяв, обіцяв повернути... Але повертають далеко не завжди і в цих випадках дуже часто виникають труднощі зі стягненням боргу. І слід зазначити, що основні труднощі виникають насамперед з вини позикодавців.

Загалом, у цивільному обороті часто використовується договір позики і на підтвердження його укладення боржники нерідко видають розписки. Але в умовах економічної кризи почастішали випадки неповернення сторонами отриманої позики та, як наслідок, збільшилася кількість позовів про стягнення боргу за договорами позики.

Договір позики укладається як в усній так, і в письмовій формі. В Цивільному кодексі України зазначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (стаття 1047 Цивільного кодексу України). Розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян на сьогодні становить 17 грн.

Отже, з положення закону вбачається, що проста письмова форма обов'язкова для договору позики тільки у випадках, коли позикодавець - юридична особа, а також в усіх випадках, якщо сума договору позики перевищує 170 грн. Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір може бути посвідчений нотаріально.

Однак найчастіше проблеми виникають у тих випадках, коли письмовий договір позики не укладався. При цьому слід зауважити, що такий договір не обов'язково повинен бути розписаний саме у формі договору. У відповідності до частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України 'на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або речей'. 

Безумовно, розписка не замінює письмовий договір, проте вона є доказом укладення договору позики та отримання коштів позичальником. Отже, розписка - це письмовий документ, який засвідчує, що особа, котра його написала, отримала товари, гроші, матеріальні цінності тощо і бере на себе певні зобов'язання щодо них. Відтак, цілком достатньо грамотно оформленої розписки, яку не обов'язково посвідчувати у нотаріуса. Тобто, якщо Ви склали письмовий договір (позики), або хоча б правильно оформили розписку - Ви законодавчо убезпечили себе від неповернення боргу. Але, якщо письмового документу про борг немає, то жодні свідки Вам не допоможуть, навіть якщо їх буде дуже багато, адже закон забороняє посилатися на покази свідків у разі відсутності письмового документу.

Що ж таке правильне оформлення розписки? Дуже важливе значення має зміст розписки. Наведемо деякі обов'язкові та бажані реквізити розписки: дата складання, прізвище, ім'я, по батькові позичальника, його паспортні дані та місце проживання, прізвище, ім'я, по батькові позикодавця, його паспортні дані та місце проживання, сума боргу (обов'язково вкажіть у якій валюті (гривні, долари США чи євро); не бійтеся писати, що позичаєте (даєте у борг) у іноземній валюті - закон цього не забороняє), вказівка про зобов'язання повернути борг до конкретної дати. Законодавство не визначає, що розписка має бути написана власноручно.

Якщо в розписці вказано лише, що хтось лише взяв певну суму коштів, але не вказано, що він взяв її в борг та зобов'язується повернути, ця розписка не може свідчити про виникнення боргових зобов'язань та бути підставою для позову.

І, насамкінець, те, що у нас, зазвичай, ніхто не пише в більшості випадків - відсотки. Насамперед, слід зазначити, що більшість громадян вважають, що отримання відсотків по боргам у нас заборонено. Це невірно. Отримання відсоткової винагороди дозволено і цілком правомірно буде вказати у розписці - під який відсоток Ви даєте позику.

До цього слід також пояснити, що у відповідності до статті 1048 Цивільного кодексу України 'позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики'.

Тобто, якщо у розписці вказано розмір відсотків, то вони мають сплачуватися відповідно до цих умов. Але, навіть якщо у розписці нічого не зазначено про відсотки і не вказано, що позика безвідсоткова, то позикодавець автоматично має право на відсоткову винагороду на рівні облікової ставки Національного банку України. Цю обставину слід враховувати як позикодавцям, так і позичальникам.

Крім того, у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 'боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом'.

Щодо дати повернення суми боргу: якщо так сталося, що у розписці вона з будь яких причин зазначена не була, це ще не кінець. Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України 'якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений..., кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги...'.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у встановлений термін, а якщо термін не встановлений, впродовж 30-ти днів з дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це. Тут є деяка колізія закону, але враховуючи, що для договору позики встановлена спеціальна норма, слід керуватися вимогами статті 1049 Цивільного кодексу, тобто - 30-денний термін з дня пред'явлення вимоги.

В такому випадку слід надіслати поштою або вручити особисто позичальнику письмову претензію із вимогою повернення боргу протягом 30-ти діб. Якщо надсилаєте поштою, то надсилайте листом з повідомленням про вручення. Якщо вручаєте особисто - обов'язково з підписом отримувача-позичальника із зазначенням ним дати отримання на копії претензії. 30-денний термін слід відраховувати від дати отримання позичальником Вашої претензії. Відразу потому можна подавати позов до суду. Якщо Ви впевнені, що претензія не дасть результату сама по собі, то, допоки вона ходить поштою, можете звертатися за допомогою до юриста та починати готувати необхідні документи для судового позову.

Враховуючи викладене, договір позики як був, так і залишається невід'ємною складовою цивільного обороту. Він може бути укладений у простій письмовій формі навіть на значні суми. Більше того, видача розписки підтверджує укладення договору позики та отримання коштів, що дозволяє захистити права позикодавця. Окрім того, при поверненні боргу рекомендуємо позичальникам не обмежуватися тим, що кредитор (позикодавець) повернув розписку, а отримувати від нього також розписку про те, що борг (від такого-то числа) повернуто (в такій-то сумі).