Родился 29 декабря 1951 года в с.Плиски Борзнянского района Черниговской области.  Отец - Голица Николай Андреевич, 1926 г.р.. Мать - Голица Анна Александровна, 1926 г.р. Всю свою жизнь   родители работали в родном селе, в настоящее время пенсионеры. Жена - Валентина Ивановна, 1959 г.р.. - экономист. Дочь - Ольга, 1981 г.р. - юрист по специальности. По завершении Плискивской средней школы работал рабочим сейсмобригады в Киевской геофизической экспедиции, электромонтером в в Черниговской механизированной колонне №2. С 1970 по 1972 год состоял на военной службе в Вооруженных Силах СССР. <br /><br />По окончании службы работал слесарем на Киевском авиационном заводе. В 1975 году поступил, а в 1981 году закончил юридический факультет Киевского государственного университета имени Т.Г .Шевченко. По окончании университета работал референтом, старшим референтом, начальником отдела, заведующим секретариатом Киевского горисполкома.

Як Голиця Київське майно дерибанив.На цьому сайті вже неодноразово писалось про митарства Олександра Глухова, якого намагаються вижити із його квартири сумнівні типи, що стали власниками житлового будинку № 12А, по вулиці Малій Житомирській і в якому живе Глухов і який, до речі - є обєктом культурної спадщини, що охороняється законом.   Проте, головна загадка криється в тому, - а як же цей багатоквартирний житловий будинок (та ряд інших), які були комунальною власністю, стали приватною власністю такого собі ТОВ Пантеон-інвест? А стали вони приватною власністю дуже інтєрєсно!   Згідно п. 30, ч.1, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна - вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.Тобто, лише Київська міська рада (чи районні ради), як колегіальні органи і виключно на своїх пленарних засіданнях правомочні приймати рішення щодо відчуження майна, що є їх комунальною власністю. Навіть Київський міський Голова такого права не має.   Таких рішень, по відчуженню вказаних будинків, Київська міська рада не приймала.   Розуміючи стрьомность такого відчуження, без сесії Київради і без проведення інвестиційного конкурсу, навіть Черновецький не наважився прийняти таке рішення, а тому, згідно розпоряджень КМДА N1021 від 10.08.2007 та N 1020 від 10.08.2007 було передбачено передати вказані жилі будинки лише на баланс інвестора.   Передача на баланс не тягне за собою зміну власника, тому що, балансоутримання - це навіть не право, це лише обовязок вести облік.Не дивлячись на це, 01 червня 2007 року тодішній заступник Голови КМДА і начальник Головного управління житлового забезпечення КМДА Голиця М.М., діючи в інтересах приватної комерційної структури ТОВ Пантен-інвест, всупереч чинному законодавству і інтересам служби та не маючи на це жодних повноважень, уклав з вищевказаним ТОВ та особисто підписав, так званий інвестиційний договір № 1/6, та додаткову угоду до нього від 4.07.2007 р, згідно яких Головне управління житлового забезпечення КМДА не лише передало функції замовника реконструкції будинків №№ 12-А, 12-Б, 14-А, 14-Б, 14-В по вулиці Малій Житомирській у місті Києві, нікому невідомому ТОВ Пантеон-інвест, зі статутним капіталом аж 50 тис. грн. (вартість 1 кв.м. житла у цьому районі на той час) і яке було зареєстроване всього за кілька місяців до укладення цієї угоди, але й згідно п.4.2., договору, ТОВ Пантеон-інвест отримало право оформити у власність вказані будинки.Він же, М. М. Голиця, 25 червня 2008 року видав Наказ Головного управління житлового забезпечення № 1082-С/ЮЖБ, на підставі якого, вказане головне управління видало 26.06.2008 року ТОВ Пантеон-інвест свідоцтво про право власності на житловий будинок № 12А, по вулиці Малій Житомирській, в місті Києві, в якому на той час навіть проживали мешканці (копія).  М. М. Голиця, будучи досвідченим чиновником і депутатом Київради, до того ж будучи заслуженим юристом України - не міг не усвідомлювати протиправність і злочинність своїх дій, та і був зобовязаний це знати, згідно займаної посади. Таким чином протиправне відчуження майна було не просто незаконним, але й свідомо умисним.   Проте, укладена М. Голицею так звана інвестиційна угода не просто відверто незаконна, але й слід сказати, що в результаті їх прийняття та реалізації, майновим інтересам територіальної громади Києва, нанесені збитки в особливо великих розмірах.Вказане обумовлюється наступним:   Перед тим як передавати вищевказані будинки у власність солідній фірмі, Головне управління житлового забезпечення, очолюване М. Голицею, заздалегідь відселило мешканців вказаних будинків, використавши для цього 3709 кв.м. житлового фонду комунальної власності міста (це десь до півсотні квартир, які так довго ждуть київські черговики). Зрозуміло, що новий щасливий власник повинен був би компенсувати Києву витрачене містом на відселення житло, причому не в цінах які були на час відселення (бо деяких мешканців відселяли ще в 90-х роках, коли ціни були зовсім інші), а в ринкових цінах, на момент відчуження будинків, що дозволило б місту, за отримані кошти, придбати аналогічну кількість житла, яку місто втратило, відселяючи мешканців!   Як же ж М. Голиця реалізував інтереси міста в цій угоді? - Згідно п. 4.2 вже вищевказаного інвестиційного договору № 1/6 від 01 червня 2007 року та п.п 1.1-1.3.Додаткової угоди до цього договору, вказані будинки №№ 12-А, 12-Б, 14-А, 14-Б, 14-В, мали перейти у власність ТОВ Пантеон-інвест, після сплати за 3709 кв.м. загальної площі квартир, витрачених у звязку з відселенням вищевказаних будинків, у сумі 14 093 200 (чотирнадцять мільйонів девяносто три тисячі двісті) гривень, що складає (увага) - аж 3800 грн. за кв.м (що еквівалентно 760 дол. за той же квадратний метр).   Цікаво, а де М. Голиця і В. Непоп в 2007 році (це ще до кризи) знайшли таку ціну? На той час, навіть на околицях Києва, в самій убитій хрущовці ціни менше 10000 грн. (це близько 2000 дол.) за квадратний метр не було. А мешканців із вказаних будинків відселяли, як правило у нові будинки, де ціна була від 3000 дол. за кв. м і вище. М. Голиця, як і І. Непоп чудово знали реальні ринкові ціни житла на той час, так як Головне управління житлового забезпечення КМДА, як і КП ЖитлоінвестбудУКБ на той час були присутні на ринку житла, продавали таке житло і знали реальну ринкову ситуацію і ціни.   Таким чином, якщо взяти саму низьку ціну хрущовки на окраїні Києва в 2000 дол. (10000 грн.), то сума компенсації повинна була б скласти, як мінімум:   3709 кв.м. х 10000 грн. = 37 090 000 грн.А відтак, в результаті вказаної незаконної угоди місту нанесено майнових збитків на суму, як мінімум:   37 090 000 - 14 093 200 = 22 996 800 грн. (близько 4.6 мільйона доларів по тодішньому курсу).   І це по самим скромним підрахункам.   Крім того, невідшкодована вартість самих будинків, та вартість площ нежитлового фонду (горищ, підвалів), таким чином сума реальних збитків значно більша.  Крім того, незрозуміло чи хтось відшкодовував вартість нежитлових будинків, які також були знесені і територія яких віддана щасливому пантеону під забудову, як правда невідомо чи хоч ці 14 мільйонів були перераховані місту?   Цікаво - а за чий рахунок банкет?  І хто буде відшкодовувати громаді реальну вартість профуканих 3709 кв. м. міського житла, та нежитлової нерухомості?  Навряд чи крута фірма Пантеон-інвест із статутним капіталом аж 50 тис. грн.., яка до того ж встигла перепродати ці будинки.  Може сам Михайло Михайлович?

Голица М.М.- топ-менеджер высшего уровня, который хорошо знает дело выполнения функций заказчика и инвестора по строительству и реконструкции жилья, специфику строительного производства, столичный строительный комплекс и промышленность. Депутат Киевского городского совета 22,23,24,25 созывов, Заслуженный юрист Украины, награжден: орденом За заслуги II и III степеней, медалью В память 1500-летия Киева, Почетной Грамотой Кабинета Министров Украины, Почетной грамотой Верховной Рады Украины, Благодарностью Киевского городского Головы.