Золото Гройсмана. Де прем’єр «викопав» гроші на підвищення «мінімалки»

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, який нещодавно відсвяткував півроку роботи на своїй посаді, сьогодні здивував всіх несподіваною ініціативою. Глава уряду запропонував підвищити мінімальну зарплату з 1600 гривень, які вона складе на кінець цього року, до 3200 гривень на початку іншого.

«Ми ставили перед собою завдання забезпечити більш справедливу оплату праці українців, змінити ситуацію, коли люди, які працюють, навіть не можуть забезпечити себе найбільш необхідним, – заявив Гройсман. – Ми знайшли рішення, яке буде першим кроком до виправлення цієї ситуації, і сьогодні я дав доручення скорегувати проект бюджету на наступний рік з урахуванням нового рівня мінімалки. Одним з очікуваних результатів цього рішення буде суттєва детінізація української економіки, а також зростання внутрішнього попиту. Тому ми очікуємо позитивного впливу цього рішення на економічну ситуацію і, відповідно до наших розрахунків, на наповнення бюджету».

Такий безпрецедентний карколомний стрибок «мінімалки» удвічі з дуже нечіткими поясненнями щодо джерел фінансування сам по собі виглядає дивно. Особливо після риторики, що всім треба тугіше затягнути пояси, якою влада щедро «годувала» останні роки. До того ж прем’єр зробив цю заяву у розпал бюджетного процесу, коли кошторис на наступний рік вже був прийнятий в першому читанні, хоча ще не підписаний спікером через невизначеність з підвищенням депутатських зарплат. Від рівня мінімальної зарплати залежить дуже багато показників, причому як видатків, так і доходів, тож «перелопачувати» проект бюджету з урахуванням нового рівня «мінімалки» доведеться серйозно.

Про те, до чого може призвести такий радикальний перегляд одного з фундаментальних показників, розповіли директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин та заступник голови парламентської фракції БПП, член комітету з питань податкової та митної політики Оксана Продан.

Василь Юрчишин: Ці 3 тисячі наступного року можуть реально вартувати менше, ніж сьогодні півтори тисячі

фото: inpress.ua

– Поки ці заяви виглядають не дуже реалістичними, – вважає Юрчишин. – Не було заявлено, чим ми будемо активно стимулювати економіку, щоб зростали економічні досягнення і відтак податки, за рахунок яких можна буде фінансувати мінімальні соціальні стандарти. Оскільки цього не робиться, є ризик, що просто номінальне підвищення мінімальної зарплати може спровокувати інфляцію. На сьогоднішній день це виглядає радше політично-популістичною тезою і, мені здається, що прем’єру, коли він говорить такі речі, слід було б дуже чітко вказувати, за рахунок чого ми цього досягнемо. Крім того, тут є дуже важливий інституційний момент – в тому проекті бюджету, який пройшов перше читання, про такі зміни не те що не йшлося, а навіть натяку на них не було. Тому ці заяви мають означати ледь не започаткування бюджетного процесу з самого початку – з зовсім іншими податковою та видатковою частинами.

Викликає великі сумніви, що за рахунок енерційної динаміки, яка закладена в бюджеті (зростання на 3%), вдасться навіть номінальну зарплату наростити вдвічі. Звісно, якщо мова не йде про масовану емісію, але я не думаю, що це складова раціональної економічної політики. Я вже не кажу про те, як на це відреагує МВФ і які можуть бути складнощі, пов’язані з наповненням бюджету для таких виплат, бо підвищення мінімальної зарплати означає автоматичне підвищення мінімальних пенсій і решти виплат. Говорячи про такі системні тези, треба не просто ставити крапку і очікувати загального схвалення і радощів, а вказувати на інструменти досягнення цього.

Гройсман вже заявив, що проект бюджету на наступний рік буде суттєво скорегований. Чи не дивно, що така ідея з’явилась  в проміжку між першим та другим читанням бюджету?

Так мова і повинна йти про повний перегляд бюджету. Зараз точаться дискусії щодо значного підвищення заробітних плат народних депутатів, яке було ухвалене минулого тижня і викликало велике занепокоєння, в тому числі, громадськості. Якщо ці кроки пов’язані – то це і є той самий політичний популізм.

Частково це справедливо, тому що підвищення зарплати підвищить відрахування у різні соціальні фонди. Дійсно, можна буде сподіватись на наповнення Пенсійного фонду і зменшення його дефіциту. Але лише в тому випадку, якщо не прийдеться змінювати всю систему пенсійного забезпечення. Так само якщо ми говоримо про субсидії, то, звичайно, було б добре їх скоротити, бо це нонсенс, коли держава витрачає на них мільярди, а зарплата при цьому залишається низькою. Найкращий хід зламати цю ситуацію – якраз підвищення зарплат. Але знову ж незрозуміло, за рахунок чого це підвищення має відбутись і чому воно має нейтрально вплинути на інфляційні процеси. Адже якщо розгониться інфляція, тоді є високі ризики, що ці 3 тисячі гривень наступного року будуть реально вартувати менше, ніж півтори тисячі на сьогодні.

Не є значною проблемою підвищувати мінімальні соцстандарти, але важливо, щоб це відбувалося у відповідності до реальної економіки, а не лише за рахунок емісії. Хоча емісія теж має право на існування, але тоді треба чітко розуміти, що реальний добробут зросте не вдвічі, як зарплата, а в кращому випадку на кілька відсотків. Підвищення заробітних плат ідеологічно потрібно, тому що реальні зарплати за два кризових роки (2014-й та 2015-й) впали десь на 20 %. І це провалля треба, звичайно, як можна швидше ліквідувати, але не за рахунок номінального короткострокового зростання.

Оксана Продан: ля маленького бізнесу виконання цього рішення буде складним

Як сьогоднішні заяви Гройсмана відіб'ються на бюджетному процесі, бо проект бюджету вже проголосований парламентом в першому читанні?

Уряд вже давно шукав шляхи збільшення бази для нарахування ЄСВ (Єдиний соціальний внесок) та ПДФО (Податок на доходи фізичних осіб). Урядовці заявляли про різні варіанти. Збільшення мінімалки, очевидно, прораховано так, щоб дохідна частина бюджету та Пенсійного фонду з реального сектору була більшою, ніж зобов'язання із цих платежів для бюджетників.

Але перше питання, яке виникло у мене після цієї заяви, – а як же проект бюджету, де були закладені інші цифри? І я не пам’ятаю такого плану поправок від депутатів, підтриманих бюджетним комітетом та схвалених Верховною Радою. Не знаю, чи потрібно буде змінювати процедури розгляду проекту бюджету, але проект тепер повинен буде значно відкоригований.

Якщо ці наміри уряду реалізуються, чи не стануть вони непосильним тиском на бізнес? І чи підвищення «мінімалки» не призведе до того, що людей все більше будуть примусово відправляти у відпустки чи переводити на частину ставки, що зараз практикується в бюджетних установах?

Для багатьох, особливо великих підприємств, це рішення не несе жодного значення, бо розміри зарплат на них значно вищі навіть за оновлені. Але для когось, більше в маленьких населених пунктах, в маленькому бізнесі, виконання цього рішення буде складним. В деяких випадках, думаю, призведе до повернення свідоцтва платника єдиного податку. Сподіваюсь, що тих, хто перейде на загальну систему, буде якнайменше. І добиватимусь, щоб в урядовому проекті «під бюджет» № 5130 не було норми про обов’язковість сплати ЄСВ підприємцями на загальній системі незалежно від наявності доходу за звітний період, щоб вони не виходили з легального поля діяльності.