Журналіст: Я не вірю Росії, не вірю росіянам, я не вірю у ймовірність відновлення з ними цивілізованих відносин

24 Мар 2017 13:12

Даруйте, що трохи зіпсував вечір російсько-української дружби, який вчора намагалися влаштувати російські політичні мігранти і деякі українські політики.

Сергій Іванов 

Даруйте, що трохи зіпсував вечір російсько-української дружби, який вчора намагалися влаштувати російські політичні мігранти і деякі українські політики.

Я не вірю Росії, не вірю росіянам, я не вірю у ймовірність відновлення з ними цивілізованих відносин, адже не можна мати цивілізовані стосунки з нецивілізованими формами життя, які не розуміють фундаментальних загальнолюдських правил співіснування.

"Путін - наш спільний ворог", - театрально заламують кисті російські опозиціонери. Маячня. Путін - ворог України, який очолює військову інтервенцію. Для гемофілійної російської опозиції він - лише політичний конкурент, якого треба прибрати, щоб пафосно розмірковувати на теми а-ля "Крым - не бутерброд с колбасой".


Чому ми мусимо допомагати росіянам чубитися, переховувати їх у себе, я не розумію. Чому держава розкидується українськими паспортами, як непотребом? Хто, в біса, вигадав нісенітницю, що ми мусимо забрати в Україну всіх ніби притомних, і хто оцінює ступінь притомності ренегатів?

Виняток - участники війни, але вони здебільшого не дуже вибагливі, і особливих преференцій не вимагають. Хто, як не вони, мають право на спрощену процедуру отримання громадянства?

Далі.

Мене не припиняє дивувати наша повальна меншовартість. Учора аудиторія буквально викупала росіян в оваціях, я вже не кажу про рівень підтримки. Окей, я розумію: наші політики остогидли, але ж ви самі їх обрали, і не так давно, до речі. По-друге, які б вони не були, це не є причиною вважати московських перебіжчиків месіями. Ми можемо робити що завгодно з нашими політиками, але міняти їх на російських - це безглуздя. У мене виникало стійке враження, що якби хтось заніс до студії раку з мощами Романових, то половина студії побігла б прикладатися до неї, співаючи "Боже, царя храни".

Шановні мої співвітчизники. Дозволю собі одну пораду. Вчіть історію і майте гідність. Інакше цей синдром підсвідомого кріпацтва ніколи нас не облишить. І пам'ятайте: Росія, ця геополітична куча лайна, вважатиме себе імперією до тих пір, поки її сприйматимуть як імперію. Все.




Новые обещания