Журналіст: Невже Верховна Рада випустить на волю убивць і маньяків!?

Під маскою “гуманізації” та “європеїзації” кримінального законодавства все робиться навпаки. Прийняття «закону Савченко» (про зарахування при відбутті покарання досудового ув’язнення із розрахунку “рік за два”) мало, на перший погляд, своє логічне обґрунтування. Автори, сподіваємося - щиро, запевняли колег-депутатів у тому, що закон спрямовано на захист від міліцейського свавілля несправедливо заарештованих.

Нагадаємо, цим законом кожен день перебування в слідчому ізоляторі прирівняли до двох днів відбування покарання. Проте ефект від прийняття закону виявився зворотнім: ним у першу чергу скористалися небезпечні злочинці. Одними із перших свої вироки переглянули “суддя-колядник” І. Зварич та колишній депутат-убивця В.Лозинський. Їх справи стали надбанням публічності, проте на свободу достроково вийдуть тисячі інших злочинців. Статистика невблаганна: значна частина звільнених незабаром повернеться у місця ув'язнення після скоєння нових злочинів.

Одесский сепаратист, организатор «народной рады Бессарабии» вышел на свободу


 Проте “гуманістам” із Верховної Ради цього виявилося замало. Найближчим часом можуть ухвалити ще небезпечніший законопроект за номером 2033а, який дасть шанс на звільнення особливо небезпечним злочинцям, засудженим на 10 і більше років, і навіть - на довічне ув'язнення. Ці ув'язнені отримають право на перегляд своїх вироків за новою процедурою у судді базової інстанції за місцем відбування покарання. Ставиться з ніг на голову вся система апеляційного оскарження: можна буде переглядати навіть вироки, які були підтверджені Верховним Судом України, і більше того - вироки, які були оскаржені в Європейському Суді із прав людини та яким цей суд відмовив.

 Схема проглядається доволі проста: закон приймають, потім злочинці знаходять продажного суддю в місцевому суді, заносять передоплату, суд приймає справу до розгляду. За пропозицією депутатів, суд може заслухати за новою процедурою всіх старих свідків у справі. Зрозуміло, що зі свідками також “попрацюють” колеги ув’язненого. Вирок скасують, злочинець вийде на свободу, а суддя отримає свій гонорар.

На жаль, реалії саме такі. За даними Державної пенітенціарної служби станом на 1 квітня 2015 року в Україні відбували покарання 8,5 тис. осіб, засуджених на термін понад 10 років, з них – 1509 осіб відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Як правило, це особи, винні в насильницьких злочинах, члени організованих злочинних угрупувань, серійні вбивці. Вихід на свободу сотень таких осіб - це вибухове зростання кількості нових тяжких злочинів, і кожен такий злочин - це втрата здоров'я та життя наших громадян.

 Не хочеться вірити, що автори законопроекту дійсно отримали замовлення від злочинного співтовариства. Будемо вважати, що це просто помилка непрофесійних юристів та депутатів. Помилка, яку ще можна виправити. Подібні закони слід готувати більш ретельно: проводити аналіз можливих наслідків, залучати до розробки профільні органи та інститути, в даному випадку - пенітенціарну службу, судову адміністрацію, дослідні установи системи МВС. Нічого із цього не було зроблено, і це, щонайменше, дивно.

 Кожний народний депутат, який голосує за такий закон, повинен усвідомлювати свою персональну моральну відповідальність за можливі наслідки свого голосування. Кожна парламентська фракція повинна чітко висловитися щодо свого ставлення до цієї проблеми та мотивів голосування. Закони, які можуть привести до трагічних наслідків, не можна приймати без належного обговорення та врахування всіх думок.

 Для довідки: законопроект 2033а «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення окремим категоріям засуджених осіб права на правосудний вирок)» внесений групою народних депутатів 5 червня 2015 року. Головне науково-експертне управління Верховної Ради рекомендувало відхилити законопроект. Проте його все ж прийняли в першому читанні 26 листопада 2015 р. Друге читання для прийняття в цілому є в порядку денному на березень 2016 р.

Богдан Чухліб, журналіст.