Заступник голови ВССУ Марина Червинська: «Три інстанції оскарження рішення є гарантією права на судовий захист»

19 Янв 2016 15:30

Серед усіх вищих спеціалізованих судів ВСС — наймолодший. Та це не означає, що володарі мантій цієї установи стикаються з меншою кількістю проблем.

Серед усіх вищих спеціалізованих судів ВСС — наймолодший. Та це не означає, що володарі мантій цієї установи стикаються з меншою кількістю проблем. Про причини затягування розгляду справ, законодавчі прогалини, труднощі в процедурі оскарження рішень «ЗіБ» розповіла заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Марина ЧЕРВИНСЬКА. Також вона поділилася думками щодо того, за яких умов забезпечуватимуться гарантії судового захисту та підвищиться довіра до Феміди, пише sc.gov.ua

«Щоб завоювати довіру суспільства, потрібно вийти на новий рівень прозорості правосуддя»

— Марино Євгенівно, дякуємо, що погодились на інтерв’ю. Наше журналістське середовище відзначає, що керівництво ВСС на відміну від очільників інших вищих судів нечасто спілкується із ЗМІ.

— Дякую, що запросили. Так, можливо, слід було б частіше зустрічатися із журналістами, і керівництво ВСС завжди готове до спілкування із представниками ЗМІ. Але дозвольте не погодитись з вами у тому, що керівництво ВСС нечасто спілкується із ЗМІ. Останні 2 роки всі без винятку публічні заходи, що проходять у суді, відбуваються лише за участю ЗМІ, попередньо їх про це повідомивши, при цьому даються як анонси, так і прес-релізи, а також інтерв’ю. За участю ЗМІ ми проводили опитування щодо довіри до ВСС. Ми беремо участь у всіх заходах, що проводяться ЗМІ з питання судової влади і т.п.

При цьому прекрасно розуміємо, що судова гілка влади повинна змінюватись, завойовувати повагу до себе щоденно. Пройти цей шлях, відокремившись від суспільства, добровільно відмовившись від інформаційної політики судової системи, без пропаганди ідей правосуддя, без допомоги ЗМІ, корпоративно закрившись, буде неможливо. Щоб завоювати довіру суспільства до суду, потрібно вийти на новий рівень прозорості правосуддя. Ми завжди готові до співпраці зі ЗМІ.

— На момент утворення нового вищого спеціалізованого суду ви працювали в Апеляційному суді Донецької області. Як тоді, будучи суддею апеляційної інстанції, ставилися до створення ВСС? Як взагалі судді ставилися до створення цієї касаційної інстанції?

— Судді у більшості були задоволені створенням суду касаційної інстанції для розгляду цивільних та кримінальних справ. Нагадаю, що на час створення ВСС як суду касаційної інстанції вже існували Вищий господарський та Вищий адміністративний суди, які переглядали як суди касаційної інстанції справи відповідної юрисдикції. Верховний Суд був судом касаційної інстанції щодо справ цивільної та кримінальної юрисдикції і одночасно була фактично подвійна касація щодо всіх чотирьох юрисдикцій: цивільної, кримінальної, господарської та адміністративної.

Що стосується цивільних справ, то їх надзвичайно велика кількість при незначній кількості суддів цивільної палати ВС, відсутність у процесуальному законі визначених строків розгляду цивільних справ, складність їх розгляду за чинним процесуальним законом призвели до накопичення великої кількості нерозглянутих цивільних справ. Сторони очікували рішення касаційної інстанції роками, а, уявіть собі, що серед інших так розглядали справи про поновлення на роботі, спори, які стосуються дітей, виселення тощо. Така складна ситуація потребувала втручання законодавця у цей процес, наприклад, величезна кількість справ була передана з ВС до апеляційних судів, які їх розглядали як суди касаційної інстанції. Зауважу, що до цивільної палати ВСС із ВС було передано понад 3000 справ, які чекали розгляду протягом тривалого часу і після цього оперативно і якісно були розглянуті.

Хочу також зазначити, що, на жаль чи на щастя, судді не могли і не можуть впливати на процес формування системи судів. Адже відокремленість гілок влади передбачає певну автономність виконання ними своїх функцій. Водночас при створенні нових чи реформуванні існуючих державних інституцій слід дослухатися до практиків та науковців-фахівців у відповідних сферах державотворення.

Позитивним є те, що у Конституційній комісії, яка працює над новою редакцією Конституції, беруть участь і судді, зокрема судді ВСС, інших вищих судів та ВС.

Слід також пам’ятати, що вирішальне значення для захисту порушених прав людей має не структура судової системи, а якість законодавства з одночасним збалансованим і справедливим застосуванням закону, підтримкою і вчиненням справедливості шляхом безстороннього розгляду спірних вимог або призначення заслужених винагород чи покарань, тобто в утвердження рівності і справедливості.

— Що особисто для вас змінилось після обрання заступником голови ВСС у професійному сенсі?

— Для мене, як і для всього теперішнього керівництва ВСС, обраного згідно із новим законодавством, це обернулося збільшенням обсягу роботи. Але ми передусім судді, а потім вже адміністратори. Обидва види діяльності вимагають серйозної роботи, а її у вищих судах дуже багато, бо відповідно до законодавства, окрім здійснення правосуддя, на наш суд покладено також повноваження щодо аналізу судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики, надання методичної допомоги судам нижчого рівня з метою однакового застосування законодавства у судовій практиці, надання судам нижчого рівня рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення цивільних та кримінальних справ. Крім того, ми постійно організовуємо і беремо участь у наукових семінарах, конференціях, виступаємо з лекціями і т.п.

Політики і громадські діячі закидають, що судді є закритими, не співпрацюють із науковцями, юристами-практиками, фахівцями інших спеціальностей, громадськістю. Ми — відкриті, намагаємося використовувати всі можливості для участі у науково-практичних заходах, що проводяться вітчизняними і міжнародними організаціями, темою яких є проблемні питання судоустрою, судочинства та його реформування. Регулярно відбувається інформаційний обмін між суддями, представниками громадськості і науковцями щодо найактуальніших проблем правозастосування, правотворчості, і це дає змогу оперативно і ефективно перебудовувати, відшліфовувати роботу суду. Наукові конференції і семінари сьогодні є чи не найдієвішими способами пропагування єдності судової практики. Співпраця ця спрямована на подальше удосконалення всієї судової системи та розрахована на тривалий період.

«Для нас, працівників суду, цей ювілей є значним. Робота проведена величезна»

— Нещодавно ВСС відзначив свій ювілейний 5-й день народження. Чого вдалося досягти за цей невеликий період часу, а які плани залишилися нереалізованими?

— Так, на перший погляд для історії строк невеликий. Однак з огляду на обсяг процесуальних, матеріально-правових, фінансово-кадрових та інших організаційних завдань, пов’язаних зі здійсненням правосуддя, що їх довелося вирішити за цей час, для нас, працівників суду, цей ювілей є значним. Робота проведена величезна.

Вищий спеціалізований суд з розгляду категорій справ цивільної та кримінальної юрисдикції в Україні було створено вперше. До суду були обрані судді апеляційної та першої інстанцій, а також з ВС, обрані судді з різних видів юрисдикцій, і на початку діяльності суду всього було 10 суддів судової палати у цивільних справах (із передбаченої кількості 70 суддів) і 19 суддів — кримінальної (із передбаченої кількості 50 суддів). При цьому наприкінці 2011 — початку 2012 року Верховним Судом до ВСС було передано 3 628 справ касаційного провадження, з них 3 198 —вільної юрисдикції. Для порівняння: на сьогодні у суді працює 45 суддів цивільної палати, а у І півріччі 2015 року на розгляді судової палати у цивільних справах перебувало майже 24 тис. касаційних скарг. Таким чином, середньомісячне надходження на кожного фактично працюючого суддю судової палати у цивільних справах ВСС за період із 1 листопада до 31 грудня 2010 року становило 435 касаційних скарг, справ та заяв, у 2011 році — 116, а у I півріччі 2015 року році — 117,7. Отже, незважаючи на відсутність з певних відомих причин справ з Криму, частини Донецької та Луганської областей, навантаження на суддів ВСС не зменшується.

Поступово формувався і колектив працівників апарату ВСС, до якого також висуваються відповідні високі вимоги через обсяг повноважень, покладених законодавством на суди касаційної інстанції.

Дуже багато роботи зроблено всіма складами керівництва ВСС щодо забезпечення працівників суду службовими приміщеннями. Вже майже 2 роки частина апарату ВСС і судді судової палати у цивільних справах працюють за новою адресою на проспекті Повітрофлотському, інша частина апарату та судді судової палати у кримінальних справах (а раніше й весь склад ВСС) — у приміщеннях ВС, на вул. П.Орлика. Це дуже незручно і позначається на багатьох організаційних та інших питаннях відправлення правосуддя.

Непристосованість переданих для потреб ВСС приміщень ускладнювала роботу як працівників суду, так і відвідувачів. Тепер на проспекті Повітрофлотському принаймні вирішені проблеми з приміщеннями для суддів та їх помічників, інших структур апарату та із залами судових засідань.

Зазначу, що на прикладі роботи цивільної палати багато зроблено суддями та працівниками апарату для забезпечення єдності судової практики. Причому робота ця вдосконалюється за трьома напрямками. Перший — за запитами апеляційних судів, а у складних і термінових випадках — і за запитами судів першої інстанції, надаються рекомендаційні роз’яснення, методична допомога з питань застосування законодавства щодо вирішення справ цивільної юрисдикції. Всі запити та відповіді на них обговорюються на нарадах суддів судової палати у цивільних справах, нерідко із залученням думок, пропозицій науковців з вищих юридичних навчальних закладів, а також членів Науково-консультативної ради при ВСС.

Другий — обговорення проблемних питань правозастосування на спільних зборах суддів касаційної інстанції та заступників голів і секретарів судових палат апеляційних судів.

Третій — робота кураторів судових палат у цивільних справах апеляційних судів, визначених із числа суддів судової палати у цивільних справах ВСС, які згідно із положеннями закону «Про судоустрій і статус суддів» надають методичну допомогу нижчим судам, у тому числі з виїздом на місця.

Таким чином, ВСС працює як суд касаційної інстанції, що забезпечує єдність судової практики.

Мені складно оцінювати свою роботу, однак теперішнім керівництвом нашого суду робиться все можливе для того, аби робота суду стала чіткішою, краще налагодженою.

«Чим вище судова інстанція, тим менше має бути помилок»

— Як ви ставитеся до реформ у сфері судоустрою з огляду на те, що в останньому висновку Венеціанської комісії від 26 жовтня 2015 р. щодо змін до Конституції України в частині правосуддя експерти радять скасувати вищі спеціалізовані суди, залишаючи при цьому автономність адміністративних судів.

— Важко сказати, враховуючи, що у попередніх висновках ВК рекомендовано скасувати спеціалізовані суди з одночасним погодженням зміни ч. 4 ст. 125 Конституції, згідно з якими вищі спеціалізовані суди можуть функціонувати відповідно до закону до того часу, поки кількість звернень з питань права не зменшиться. Отже, висновки поважної Венеціанської комісії слід не лише правильно читати, а й правильно тлумачити. Тому вищі спеціалізовані суди працюють і до реформування системи судоустрою, що дійсно слід зробити, ще довго будуть працювати.

При цьому нагадаю, що у Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 — 2020 роки, схваленій указом Президента 20 травня 2015 року, у п. 5.2 передбачається, зокрема, впровадження механізмів досягнення більшої єдності судової практики шляхом підсилення дослідницько-аналітичних можливостей вищих спеціалізованих судів.

Очевидно, що складна система судоустрою і окремих процесуальних процедур потребували реформ, і частково вони вже запроваджені, зокрема щодо повноважень Верховного та вищих спеціалізованих судів.

Тема складнощів системи оскарження судових рішень видається надуманою і мусується у ЗМІ переважно політиками, журналістами, адвокатами. У кожного є своя зацікавленість у безкінечній колотнечі навколо питання судів.

Що ж стосується громадян, то, звичайно, не сприятиме підвищенню довіри до державних інститутів те, що людина не завжди може захистити свої права та інтереси, зокрема й через суди. Водночас слід наголосити, що пересічні громадяни досить часто краще захищають свої права, складають позовні заяви, аніж деякі адвокати.

Сьогодні три інстанції оскарження судового рішення є, на моє переконання, забезпеченою гарантією права на судовий захист.

Кожна судова інстанція повинна виконувати своє завдання. У суді першої інстанції формується справа, доказова база, визначається правова база, застосовувана у кожній справі. Звідси — високі вимоги до професійної підготовки суддів судів першої інстанції, зацікавленість сторін відповідально попрацювати насамперед на підготовчому етапі, тобто у суді першої інстанції, а також вимоги до професійності захисників, якщо вони справді прагнуть успішно вести справу і здійснювати представницькі функції.

Кожна наступна інстанція покликана змінювати, покращувати роботу попередньої. Апеляційна — усувати недоліки, допущені сторонами на стадії подання доказів, обґрунтування заперечень. І тут, вважаємо, доцільно було б надати додаткові повноваження апеляційним судам у цивільному процесі, у тому числі, на стадії апеляційного розгляду — право на притягнення до участі у справі належної сторони.

Суд касаційної інстанції має усувати порушення, які було допущено судами нижчого рівня при застосуванні норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перегляд судового рішення відбувається Верховним Судом, як виняток, і лише за наявності підстав, передбачених ст. 355 Цивільного процесуального кодексу, з метою захисту порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб та для забезпечення єдності судової практики.

— Але ж за такої кількості переглядів складно досягти єдності судової практики.

— Згодна з вами. Цілком очевидно, що чим вище судова інстанція, тим менше має бути помилок. Однак тут шкодить часта зміна судами правових позицій і, як наслідок, ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Нарікання передусім лунають на адресу Верховного Суду, який, маючи безпрецедентні процесуальні повноваження, враховуючи, що його рішення є обов’язковими не тільки для сторін спору, а й для всіх судів і органів державної влади, досить часто є непослідовним у їх прийнятті. Правові позиції ВС можуть порушувати єдність судової практики лише з метою поліпшення відправлення судочинства, посилення гарантій захисту прав та інтересів учасників усіх правовідносин у подальшому.

Також не можна не звернути увагу на плинність законодавства, неузгодженість його норм, а нерідко й суперечливість. Забезпечення єдності судової практики має бути прерогативою роботи всіх судів. Тому говорити, що якщо буде менше чи більше судів, судових інстанцій, то щось обов’язково покращиться, є, на мою думку, помилковим.

«Авторитет у суспільстві слід заробляти або відновлювати спільно всім гілкам влади»

— Незважаючи на зміни у законодавстві щодо доступності правосуддя, на вашу думку, участь представників громадськості у судовому процесі — засіб тиску на суд чи шлях до відкритості?

— Гласність та відкритість судового процесу є одними з основних засад судочинства в Україні, що передбачено Конституцією, Цивільним процесуальним кодексом, законом «Про судоустрій і статус суддів». Стаття 11 закону «Про забезпечення права на справедливий суд» надає право проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду не тільки учасникам судового процесу, а й іншим особам, присутнім у залі судового засідання, представникам ЗМІ. Транс-ляція судового засідання дотепер здійснюється з дозволу суду. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання та здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.

Саме по собі закріплення цих засад на найвищому законодавчому рівні вже є найкращою відповіддю на ваше запитання. На моє особисте переконання, сама по собі участь представників ЗМІ у судовому процесі є позитивним явищем, яке покликане виконувати низку важливих функцій. По-перше, задоволення інтересу громадськості щодо стану розгляду справ, які становлять суспільний інтерес, по-друге, підвищення правової культури населення, по-третє, дисциплінування учасників судового процесу. Все це можливо забезпечити лише за умови надання точної, правдивої і змістовної інформації та збереження балансу між інтересами учасників процесу і правом громадськості отримувати інформацію. Слід пам’ятати, що учасники процесу та судді — люди, а тому, з точки зору психології, не завжди просто вільно та невимушено себе поводити, усвідомлюючи, що за кожним твоїм словом та дією спостерігають тисячі людей. Крім цього, нерідко трапляються випадки, коли підвищений інтерес до певної справи штучно створюється саме з метою тиску на суд.

До речі, сьогодні у ВСС, як і у інших судах, реалізується проект «Відкритий суд», ініційований ГО «Відкрита Україна», громадські активісти якого здійснюють відеозйомку у залах судових засідань.

— Чи відрізняється розгляд резонансних справ від звичайних?

— Для судді, як і для кожного професіонала в іншій галузі, виконання своїх функціональних обов’язків взагалі некоректно поділяти за критерієм резонансні чи «тихі». Запитайте у лікаря, чим відрізняється лікування пересічного громадянина і відомої особи, і відповідь буде одна — клінічним випадком. Так і в судовому процесі.

Справи можна поділяти за складністю — більш прості (типові), судова практика по яких є усталеною, а є і більш складні, що зумовлено, у першу чергу, колізіями законодавства, кількістю зібраних матеріалів доказової бази, а не прізвищами учасників чи назвами сторін процесу, або предметом судового спору. Наголошую на тому, що судді уважно розглядають усі без винятку спори, адже за кожною справою стоять людські проблеми, а нерідко й долі.

— Відомо, що багато людей вважають судові спори тяганиною, тратою грошей і часу, чи не хочете зламати кригу усталеної думки?

— Після обрання на адміністративні посади керівництво ВСС вже не перший рік йде криголамом серед океану проблем, які паралізують процедуру розгляду цивільних спорів у судах, докладаємо максимум зусиль для виправлення ситуації та скорочення часу розгляду справ. Однак тут не все від нас залежить.

Серед причин судової тяганини слід згадати недолугість законодавства, що не обмежує строки для судів першої інстанції, в які справа має бути надіслана до касаційного суду, а також законодавчі складнощі, що виникають під час визначення юрисдикції розгляду справи тощо.

Досить часто судова тяганина пов’язана із невизначеністю мети звернення до суду сторін або однієї з них. Наприклад, у справах про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя досить часто одна зі сторін наперед розуміє, що завідомо програє справу, однак войовничий антагонізм заважає цивілізовано припинити шлюбні, майнові правовідносини. При цьому тут може навіть не йтися про зловживання матеріальними чи процесуальними правами, оскільки зловживати можна тим, що маєш, а позивачі іноді, не маючи законних підстав для висунення претензій іншій стороні, недобросовісно заявляють безпідставний позов або оспорюють його. Тобто кожен конкретний випадок, що призводить до затягування справи, має розглядатися із врахуванням важливості і необхідності звернення до суду за потреби отримати конкретний результат у вигляді гарантованого судового захисту. І тут не можу не підтримати висновки Конституційної комісії, яка рекомендує удосконалити ст. 124 Конституції з тим, щоб юрисдикція судів поширювалася лише на спірні правовідносини.

При цьому ми повинні зважати також і на те, що особи, які заявили безпідставний позов, могли добросовісно помилятися, брати до уваги складність конкретної справи та завантаженість судів тощо.

Зазначу, що наш законодавець тривалий час займається фактично тільки судами касаційної інстанції та ВС, при цьому всі нібито забувають про основу основ — суд першої інстанції. Суди першої інстанції, а відповідно суддя першої інстанції, розглядає цивільні, кримінальні, адміністративні справи, справи про адміністративні правопорушення. При цьому вже на стадії прийняття позову, відкриття провадження у справі суддя повинен вирішити, наприклад, це спір цивільної або адміністративної юрисдикції, це при тому, що інколи на стадії касаційного розгляду і перегляду справи ВС однозначної відповіді на це питання немає. Незрозуміло, чому законодавець не розвантажить суди першої інстанції, наприклад, передавши всі справи адміністративної юрисдикції до окружних адміністративних судів, які створені і працюють; чому не передають безспірні справи до нотаріату; чому погано розвиваються примирні процедури, альтернативні способи вирішення спорів і т.п.

— Чи відчули ви те, що судам стали більше довіряти, до них стали більше звертатися?

— Якщо вважати, що кількість звернень до суду свідчить про довіру, то слід згадати, що у I півріччі 2015 року на розгляді судової палати у цивільних справах ВСС (з урахуванням не розглянутих на початок звітного періоду скарг) знаходилося 23,9 тис. касаційних скарг, що на 18,3 % менше порівняно з I півріччям 2014 року.

З аналізу скарг, позовних заяв, звернень громадян на особистому прийомі можна зробити висновок, що недовіра до суду і правосуддя є часткою загальної кризи юстиції в Україні, ланкою ланцюга недовіри суспільства до всіх органів державної влади. Ви ж розумієте, що судам країн, де добросовісно працюють всі органи державної влади, де порядність є основним принципом, працюється легше.

Авторитет у суспільстві слід зароб-ляти або відновлювати спільно всім гілкам влади. Це, зокрема, передбачає запровадження розумної стабільності правового регулювання відносин у суспільстві, недопустимість внесення довільних, непродуманих змін у чинне законодавство і, за необхідності, надання учасникам правовідносин певного часу для адаптації до змін. Це виправдає законні очікування людей на те, що права, надані їм законодавством, поважатимуться владою, дотримуватимуться всіма учасниками правовідносин.

Правосуддя буде сприйматися суспільством як цінність тільки тоді, коли саме право буде сприйматися як найвища цінність, коли держава буде правовою у повному практичному розумінні цього слова, як визначено Конституцією. При цьому негативні установки суспільства до правосуддя, до поваги до суду зміняться лише тоді, коли громадяни усвідомлять і відчують, що їх права, свободи та законні інтереси ефективно захищаються незалежним, справедливим і професійним судом, а прийняті ними судові акти реально і своєчасно виконуються.

КСЕНІЯ МАГНУШЕВСЬКА

Новые обещания
FACEBOOK GROUP