Закон і непорядок: Як поліція по-різному застосовує силу до громадян

«Підкоряйся, а потім оскаржуй!», — таке ставлення до нової поліції нещодавно пропонував закріпити в законі міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Утім, з'ясувалось, що коли йдеться не про звичайних громадян, а про друзів впливових політиків, то вже нова поліція змушена підкорятися їм, а потім несміливо оскаржувати побиття своїх патрульних.

Сутички й конфлікти супроводжували минулого року розгляд справи про вбивство Олеся Бузини. Зокрема, коли у липні в підозрюваних у вбивстві правоохоронці намагалися примусово здійснити відбір крові для аналізу ДНК, спецпризначенці Нацполіції скрутили і побили кількох активістів, які прийшли підтримати підозрюваних.

«Я туди прибув щоб підтримати хлопців. Я свідок у справі вбивства  Бузини, Андрій Медведько та Денис Поліщук — це мої близькі побратими, і я свідчив по лінії захисту», — розповідає активіст Сергій Бондар.

Сергій Бондар — колишній боєць полку МВС «Миротворець», пам’ятає той день до деталей. Адже саме тоді під стінами столичної прокуратури Сергія побили до непритомного стану його ж колеги і вивезли на  кладовище.

«На момент, коли мене викрали інші співробітники МВС, я проходив службу у полку особливого призначення Нацполіції «Миротворець». Низку активістів були побиті, а я і ще один хлопець, Олесь, ми були викрадені цими людьми. Нас відвезли на Байковий  цвинтар, дорогою вони нас били, обіцяли, що зараз будуть закопувати на кладовищі», — каже Бондар.

Та завдяки розголосу в медіа активістів тоді знайшли.

Ми зустрілися з Сергієм біля столичної прокуратури, де минулого літа розгорталися ці події, і куди вони з адвокатами направили заяви про побиття поліцейськими.

«Зафіксувавши наші побої, були сформовані заяви про скоєння злочину правоохоронцями, вони були надіслані на адресу Київської прокуратури, взяті до відома, нас повідомили, що провадження стосовно зловживань посадовими особами розпочаті і все», — додає Бондар.

Начальник головного управління поліції Києва Андрій Крищенко стверджує: «Бійці КОРДу нікого не били, бійцям КОРД заблокували машину, тому вони застосували фізичну силу. Я не знаю про кримінальне провадження, в якому воно стані, але перевірку проводить прокуратура».

Але на цьому розслідування сутички між правоохоронцями та активістами закінчилось. Та Сергій каже, що і не сподівався, що поліція чи прокуратура каратиме інших силовиків: «Ми розуміли, що жодних дій на цей момент, за цих обставин і за цього керівництва Нацполіції й МВС, на жаль, не відбудеться. Ми просто намагались зафіксувати ці всі події, аби воно не загубилось».

А це Микола Щур — уродженець Донецька, столичний бізнесмен, віце-президент Федерації боксу Києва. Він одружений з відомою моделлю Сніжаною Онопко. Ось так він спілкується з поліцейськими, які, понуривши погляд, не поспішають заспокоювати чоловіка.

«Ты смелый с**а? Да я тебя за секунду сейчас сам разорву, петух ё***ый на х**, чмо еб***е с**а. Ты х**ло б**ть, ты меня ещё увидишь, пи**р ё***ый, иди на х** от сюда желтушник ё***ый», — не добираючи висловів, «шикує» Щур патрульних поліцейських.

Другого січня цього року Микола Щур вночі приїхав у Оболонський райвідділок Києва допомагати своїй подрузі, яку поліцейські затримали за підозрою в керуванні авто напідпитку.

«Доки ми її  оформляли, я почув крики, шум, хтось матом гне, всіх матюкає», — розповідає потерпілий поліцейський Анатолій Денискін.

— Ти кто такой?

— Кто я такой? Ну не мусор, как ты. И убери свою камеру! Идём выйдем, я тебе уши отрежу, на х** оба.

— Ты мне угрожаешь?

— Да я тебя в рот е**л!

— Как зовут?

— Пошёл на х**!

Можливо, ми б ніколи не побачили цієї розмови між Миколою Щуром і працівниками Оболонського райвідділу поліції, якби про її факт не повідомив у соціальних мережах волонтер Роман Сініцин.

«Після того, як ми були в атестаційних комісіях, зв’язки залишились з патрульною поліцією і вони скинули інформацію, що мав місце інцидент одразу після Нового року, про те, що один з доволі відомих в якихось колах у Києві осіб, зламав носа звичайному патрульному», — розповідає волонтер Роман Сініцин.

— Ты домой ходишь?

— Хожу, конечно.

— Ещё увидимся.

— Да?

— Да, я тебе обещаю. Ты х***ос е***ий, я тебя в рот е**л и твою маму.

— Вы себя можете нормально вести? Выйдите уже. Идите на улицу.

Так продовжувалась перепалка між Щуром та патрульними.

Під час штовханини, за словами патрульного Денискіна, Щур ударив його в обличчя:

«Ми попросили, щоб він не заважав, тому що там у коридорі ще й інші патрульні займались оформленням і він своїм криком просто не давав працювати. Тобто його просили вийти, щоб він там продовжував дискусію, і в якусь мить він просто відмахнувся і влучив у ніс», — розповідає у телефонній розмові нам потерпілий поліцейський Анатолій Денискін.

Як наслідок, у патрульного — перелам кісток носа і госпіталізація в травматологію.

«Відверто кажучи, дуже дивно, що ця інформація жодним чином не була відображена ані на сайті МВС, ані в їхніх соцмережах, оскільки це такий доволі серйозний інцидент, коли у поліцейському відділку б’ють поліцейських», — дивується волонтер Роман Сініцин.

Роман Сініцин розповідає, коли почав шукати інформацію про Миколу Щура, знайшов чимало цікавих деталей.

«Як я знаю, він в ієрархії якійсь кримінального чи напівкримінального Києва доволі-таки непогано себе почуває. Йому приписують зв’язки з різними донецькими бандитами, і його зв’язки з конкретними подіями — завезення «тітушок» в період 2013 — 2014 років, рейдерство, на гроші вони тут «покидали» людей. Відомо, що це київський «бізнесмен» з орбіти Юри Іванющенка», — розповідає Роман Сініцин.

Сам же підозрюваний цю інформацію не коментує.

«Ви знайомі з Юрієм Іванющенком?», — питаємо у нього. У відповідь — тиша.

Чого саме злякалися поліцейські, які не поспішали вгамовувати хулігана? Чому вони діяли не за інструкцією? Адже фахівці стверджують: така поведінка — це вже привід для затримання.

«У цій ситуації абсолютно очевидно для мене, виходячи з того відео, правопорушення з боку цього пана і тут все залежить від важкості порушення. Тож, тут поліція мала повне право його затримати, оскільки було видно, що вони намагалися його заспокоїти, а людина не реагувала, поводила себе агресивно, ображала їх», — розповідає голова правління експертного центру з прав людини Юрій Бєлоусов.

Та Микола Щур запевняє, що він і пальцем не чіпав поліцейських. Лаявся, але не чіпав. Навпаки — це його побили в райвідділі, а побої були зафіксовані у клініці. І наразі його адвокати вже надіслали зустрічний позов стосовно побиття поліцейськими їхнього підзахисного.

«Я нікого не бив, я за те, щоб об'єктивно проводилось розслідування. І в лікарні, поважний суд, рекомендоване лікування мені було щонайменше 15 днів, я і зараз почуваюся не дуже добре, і весь цей бік у мене синій, я іноді навіть спати нормально не можу», — запевняє суддю підозрюваний у побитті поліцейського Микола Щур.

А його дружина Сніжана Онопко в соціальній мережі «Інстаграм» виправдовує поведінку свого чоловіка… юним віком.

«І якщо ви запитаєте у мене, чи виправдовую я хамство свого чоловіка у райвідділку, я відповім — ні, АЛЕ його спровокували, і треба взяти до уваги, що йому лише 34 роки, дорослий, можливо, і промовчав би, але не мій чоловік», — написала вона.

Після розголосу в медіа, нарешті відбулося судове засідання, на якому Миколі Щуру обирали запобіжний захід. У той день під Оболонський райсуд до підозрюваного приїхала група підтримки.

«Микола Щур, хоч і має Донецьку прописку, він є справжнім патріотом своєї країни і не один раз допомагав і допомагає пацанам в АТО. I сьогодні обов’язково пацани про це розкажуть. Він ніколи не хотів про це розповідати, але ми обов’язково про це скажемо. Скільки разів він допоміг волонтерам і скільки разів допоміг пацанів витягнути з полону», — кричить під судом у мегафон депутат Бориспільської міськради Ярослав Годунок.

От тільки так звані «пацани» виявились не схожими на бійців АТО і розповідати особливо нічого не хотіли.

— Познайомилися, коли він почав нам допомагати. Продукти, одяг багато чим.

— А для яких батальйонів?

— Для різних.

Протестувальники також спілкувалися неохоче.

— А вы знакомый?

— Да, знакомый.

— Чей?

— Спортсмен.

— Чей знакомый?

— Боксёр.

— Хорошо, так чей Вы знакомый?

— Человека.

— Какого?

— Которого тут я поддерживаю.

— Кого? Вы знаете?

— А Вы знаете?

— Конечно, я у Вас спрашиваю.

— Кто?

— Я у Вас спрашиваю.

— Ну кто, скажите?

Та і сам пан Щур не зміг розповісти, кого ж він визволяв.

Мітинг на підтримку Щура не вразив суддю і вона присудила йому цілодобовий домашній арешт до 3-го березня.

«Слідство.Інфо» вирішило дізнатися, чи дотримується Щур судової ухвали, тож ми приїхали до котеджного містечка, в якому він мешкає. Охорона нас не впустила на територію, та й сам підозрюваний до нас не вийшов, але ми зустріли його сусіда.  

— А Ви до кого?

— До Миколи Володимировича.

— Це хто?

— Щур Микола Володимирович.

— А-а-а-а, є такий. Але, мабуть, його тут немає.

— А чому?

— Я його вже не бачив давно.

— Його адвокат казав, що він тут проживає.

— Ну а я Вам кажу, що я його вже не бачив давно.

Чи справді Микола Щур цілодобово перебував вдома — перевірять правоохоронні органи. Експерти ж висловлюють жаль, що нова патрульна поліція в одних випадках може надмірно застосовувати силу…  А в інших — терпіти приниження з боку впливових правопорушників.  

«Це проблема очевидної непідготовленості. Поліцейські не знають, що робити, вони стоять і не знають, що робити... Коли тобі пальці в обличчя тицяють, ображають. Що робити? Як поводитись? От, що за кордоном добре розвинуте — в них чітко відпрацьовують практики на дуже конкретних ситуаціях», — пояснює голова правління експертного центру з прав людини Юрій Бєлоусов.

Конкретних випадків, які могли б чомусь навчити поліцейських було вже чимало. Скільки їх ще треба, щоб почати виконувати інструкції в критичних ситуаціях? І застосувати закон однаково для всіх.

/Олена Козаченко, «Слідство.Інфо»