Як адвокат намалював «Квадрат»

Поки десь в паралельному світі триває полеміка щодо судової реформи, давні схеми з використанням судів у своїх інтересах працюють наче не було нічого. 

Плюс розквітає «родинна порука», коли родичі та їхні друзі і знайомі обплутали суди, адвокатуру, прокуратуру й допомагають один одному «чим можуть». Однією з яскравих ілюстрацій того, як суди досі не гребують покривати відверті махінації на користь конкретної особи, стала історія навколо приміщення в центрі столиці на вулиці Малевича (колишня Боженка), 86-Б. У цьому фактично рейдерському захопленні так чи інакше замішані високопоставлені колишня і нинішня дружини одного зі співвласників приміщення, який вирішив «прокинути» свого бізнес-партнера.

У березні 2014-го року учасниками ТОВ «НВП «Світло» були зареєстровані приватні особи Володимир Крикунов (з часткою 64 %) та Леонід Сіваков (з часткою 36 %). У власності цього ТОВ і перебувало те саме приміщення на Малевича площею 2455,7 кв.м. Але за два роки – у березні 2016-го – навколо «Світла» стали відбуватись цікаві речі. Увечері 23 березня до приміщення заявилася група з півсотні молодиків на чолі з Олександром Крикуновим, який, як стверджує один зі співвласників товариства, не має жодного стосунку до нього, просто в них однакове прізвище (хоча, за іншою інформацією, нібито є його невизнаним сином). «Візит» супроводжувався виламуванням дверей, викраданням грошей та комп’ютерів в орендарів приміщень. Крикунов-2 оголосив себе новим директором підприємства і власником приміщень, і разомі з Сіваковим вони висунули орендарям нові умови, вимагаючи оплати готівкою та перегляду договірних відносин. Тим з орендарів, хто не бажав іти на такі «компроміси» з новими господарями, пригрозили примусовим виселенням.

Захоплення було заздалегідь підготовлено його організаторами і з юридичної точки зору. Того ж дня в Єдиному державному реєстрі (ЄДР) з’явився запис про призначення нового директора товариства (того самого «псевдо»-Крикунова), про зміну складу учасників товариства, перерозподіл часток між новими учасниками та про зміну розміру статутного капіталу. Таким чином частка Володимира Крикунова зменшилась до 36 %, Сівакова – до 20 %, а основний пакет отримала зовсім нова особа – Андрій Мамалига (44 %). Також у результаті цих маніпуляцій розмір статутного капіталу збільшився до 3500000 грн.

фото: Facebook Ігора Мосійчука

Ці зміни нібито було ухвалено на загальних зборах ТОВ «НВП «Світло» 1 лютого 2016 року, і нібито сам Володимир Крикунов виносив на голосування питання порядку денного й голосував за їхнє ухвалення. Але сам Крикунов стверджує, що не брав участі в жодних зборах і його підпису на документах немає, а протокол за підписом голови зборів Сівакова та секретаря зборів Мамалиги є підробкою. Утім, для державного реєстратора Васильківського району Київської області Сергія Салати підробленого протоколу виявилось достатньо, щоб зареєструвати зміни.

Після розмивання частки «справжнього» Крикунова нові партнери вдалися до іншого етапу. 29 квітня Сіваков та Мамалига, які тепер мали більшість у товаристві, провели нові загальні збори товариства та ухвалили рішення про виділ з ТОВ «НВП «Світло» нової юридичної особи ТОВ «Офісний центр «Квадрат на Малевича», передавши за розподільчим балансом новому товариству частку статутного капіталу в розмірі 720000 грн., що якраз дорівнює розміру частки Сівакова. Так шляхом фальсифікації відповідних обставин та підроблення документів останній позбувся свого бізнес-партнера Володимира Крикунова і одноосібно заволодів майном. У травні Сіваков знову ж без проблем зареєстрував відповідні зміни в ЄДР, при цьому при затвердженні розподільчого балансу до новоствореного товариства було передано у власність все нерухоме майно, що належало на правах власності ТОВ «НВП «Світло», а саме нежитлові приміщення площею 2455,7 кв.м. на вулиці Малевича. За кілька тижнів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олександра Бурлака зареєструвала одноосібне право власності на зазначений об’єкт за ТОВ «Офісний центр «Квадрат на Малевича».

Не можна сказати, що колишній бізнес-партнер Сівакова просто мовчки спостерігав, як його позбавляють власності. Так, одразу після захоплення приміщення в березні тодішній директор Кокер, якого було незаконно відсторонено, подав заяву про злочин, що була зареєстрована слідчим відділу Голосіївського УП ГУНП у Києві. Також Володимир Крикунов пішов шукати правди до Мін'юсту. І тільки після розгляду питання на комісії, рішення реєстратора Салати було скасовано Мін’юстом за підписом заступника міністра з державної реєстрації  Мороза. Крім того, до Господарського суду Києва були подані відповідні позови про скасування незаконних рішень загальних зборів ТОВ «НВП «Світло», прийнятих без участі Крикунова.

Леонід Сіваков

Але в Сівакова в рукаві є свій «джокер» – суддя Господарського суду… Сівакова Вікторія Вікторівна, яка є його дружиною. А також інші судді того ж суду: кум Балац, подруга Сівакової – Бондарчук, Ващенко та той же Якименко, який є їхнім давнім дружнім колегою. Незважаючи на арешт, накладений Голосіївським судом, 30 березня 2016 року в межах кримінальної справи нотаріус, нехтуючи законом, зареєстрував право власності на приміщення за новоствореним Сіваковим ТОВ «Офісний центр «Квадрат на Малевича».

Цікаво, що діяльність Вікторії Сівакової вже потрапляла під пильну увагу ЗМІ. «Цензор.НЕТ» приводить факти упередженості судді Сівакової. Також  на суддю Сівакову (в минулому мала прізвище Хілінська) неодноразово поступали скарги до Генеральної прокуратури та Вищої ради Юстиції. Зокрема, вона фігурує у спорі про повернення меткомбінату «Криворіжсталь» до державної власності (її було відсторонено від участі у справі за заявою Генпрокуратури). В архіві газети «Зеркало недели» за 2004 р. є публікація «Жернова правосудия», де також докладно описаний спір між компаніями «Укрзернопром» и «Дніпромлин» за участі судді Сівакової.

Більше того, колишня дружина нашого героя Ірина Сівакова працює старшим прокурором відділу організаційно-контрольного відділу прокуратури Києва, а в минулому була заступником прокурора Голосіївського району. Тож гіпотетично може впливати як на хід досудового розслідування, так і на здійснення процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні і в київській прокуратурі, і в прокуратурі Голосіївського району.

Та й сам хапкий бізнесмен Леонід Сіваков не чужий юриспруденції – він є адвокатом та заступником голови Київської обласної колегії адвокатів України. Одним із найвідоміших його клієнтів був одіозний депутат від Радикальної партії, автор скандального вислову про «поїзд дружби» до Криму Ігор Мосійчук. Мосійчука підозрювали в низці злочинів, але «телезіркою» він став, коли у Верховній Раді продемонстрували відеоролик, на якому народний обранець зухвало бере хабарі за депутатські запити. Рада тоді миттєво дала згоду на позбавлення Мосійчука депутатської недоторканості й того затримали прямо в приміщенні парламенту. Ця справа розслідувалась кілька місяців і спритні адвокати Мосійчука на чолі з Сіваковим не гребували нічим заради її затягування – згадати ті ж ігри з голодуванням. А справжнім ноу-хау від захисту опального депутата стало введення до процесу сліпого адвоката, заради якого треба було перекласти всі матеріали справи шрифтом Брайля. Згодом ВАСУ скасував постанову про зняття недоторканності з Мосійчука, «умив руки» по цій справі й Верховний Суд, і зараз схудлий «радикал» на волі готується до чергового шлюбу. Щоправда, суди винесли рішення щодо неправомірності самої процедури скасування недоторканості, але аж ніяк не щодо суті злочинів Мосійчука, тож новий генпрокурор Юрій Луценко вже пообіцяв повторно внести відповідне подання до Верховної Ради. Тому очевидно, що вже найближчим часом додасться роботи й в іншого учасника «квадратної» афери та знову ж таки адвоката Ігоря Мосійчука … Андрія Мамалиги!

Те, що нечисті на руку адвокати підбирають собі таких само клієнтів – їхня особиста справа. Але враховуючи те, що розпочата судова реформа передбачає монополію адвокатів на представництво в судах, приклади такого відвертого рейдерства під прикриттям адвокатської "корочки" можуть завдати нищівного удару по авторитету всієї професійної спільноти.

Тарас Бойченко, для «Главкому»