Намихайлити вкладника. Під наглядом НБУ з Михайлівського зник мільярд гривень

30 Июн 2016 01:09

Мало не щотижня в Україні «падає» черговий банк. Місяць тому, 23 травня, НБУ визнав неплатоспроможним ще одну фінансову установу – Банк «Михайлівський» Віктора Поліщука.

Мало не щотижня в Україні «падає» черговий банк. Місяць тому, 23 травня, НБУ визнав неплатоспроможним ще одну фінансову установу – Банк «Михайлівський» Віктора Поліщука. Банкіри натомість вивалили на світ божий історію того, як обходили закони й дурили людей під наглядом Національного банку.

Поліщук заснував «Михайлівський» влітку 2013 р. Офіційно Поліщук відомий як власник торгових мереж «Технополіс» та «Ельдорадо», входив до сотні найбагатших українців. Неофіційно бізнесмена називали «гаманцем» міністра доходів і зборів Олександра Клименка, пише bihus.info


Молодий банк стрімко набирав оберти, відкривав десятки нових відділень, пропонував високі ставки за депозитами. Рейтингові агентства давали йому «високу надійність», а головною цінністю у банку називали відповідальність і прозорість. От тільки менш надійного, відповідального і прозорого – годі було й шукати.

В НБУ про це чудово знали ще за два роки до фінального краху «Михайлівського».

Надійне і прозоре шахрайство

В жовтні 2014 р. НБУ заслав у «Михайлівський» позапланову інспекційну перевірку. Інспектори виявили цілу купу неприємних речей, офіційне визначення яких – ризикова діяльність.

По-перше, банк збирав депозити з населення “понад усі ліміти”.

Ще на початку 2000-х Нацбанк виписав обмеження, які мали уберегти населення від недобросовісних банків-одноденок. Новоствореному банку протягом першого року існування заборонили збирати з людей більше вкладів, ніж половина регулятивного капіталубанку (власні кошти і майно банку). Упродовж другого року – ліміт послаблюють до суми регулятивного капіталу.

Натомість «Михайлівський» вже на другий рік діяльності перевищив ліміт у півтора рази:  вклади фізосіб складали 956 млн грн. або 148% регулятивного капіталу. При цьому НБУ виявив, що кошти фізичних осіб залучаються не тільки безпосередньо на депозити в самому банку, але і в обхід правил (через операції довірчого управління).

Депозити банк залучав за завищеними ставками - близько 26% у гривні (середній по ринку складав 21,40%). Така діяльність призвела до того, що зобов’язання банку перед клієнтами стали в чотири рази вищі  за надходження від кредитів. Коли ти винен комусь 830 млн грн., а заробити плануєш 230 млн грн., шанси розрахуватися – примарні.


По-друге, зібраними з людей грошима «Михайлівський» розпоряджався не надто обережно: видавав кредити під застави з цінних паперів невідомих приватних компаній, які не потрібні нікому окрім власників цих компаній, а можливо і взагалі нікому.

Така застава вартувала не більше паперу, на якому її друкували. Якщо позичальники гроші не повернуть - то й взяти з них нічого, а вкладникам - хорошого настрою і здоров’я, грошей нема, але ви тримайтеся.

Методи “Михайлівського” НБУ визнав ризиковою діяльністю, яка загрожувала вкладникам і кредиторам і 30 квітня 2015 зараховував банк до категорії проблемних. Однак за кілька місяців вирішив не виводити “Михайлівський” з ринку. Важко уявити, чим керувався регулятор, проявляючи таку довіру й лояльність до відверто шахраюватого банку Поліщука. Але отримавши другий шанс “Михайлівський” працювати чесно не почав – а далі махлював на повну і “пилососив” гроші населення.

Знімаючи з банку «проблемність», НБУ уклав з «Михайлівським» угоду про усунення недоліків. Банк повинен був докапіталізуватися і стягти частину кредитів, а також замінити сміттєве забезпечення. Однак банк визначених показників не досяг, а цінні папери в заставі замінили на земельні ділянки, які оцінили в рази дорожче, ніж вони вартували насправді. В НБУ це назвали «штучне поліпшення фінансових показників». Людською мовою це називається підстава: на папері все чудово, але по факту, якщо кредити не повернуть, то компенсувати банк міг би в кращому випадку половину грошей.


Якщо, звісно, взагалі захочеться повертати. Адже такі кредити йшли зокрема фірмам, пов’язаним із власником банку - Поліщуком. Для прикладу ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1» -напряму належала ТОВ «Технополіс 11» («Технополіс» на Окружній). Його власником був Андрій Ковінський – бізнес-партнер Поліщука. А прописана за однією адресою з Ковінським Віталіна Ковінська (вочевидь дружина), є співвласницею Банку «Михайлівський».


Проблему з депозитами також «вирішили» своєрідно. Коли Михайлівський вичерпав і перевичерпав ліміт так, що в нього більше не лізло, а збирати гроші хотілося, у Поліщука  пішли на обхідний маневр.

ІРЦ. Зберігайте гроші в банЦі

Восени 2014 року менеджмент «Михайлівського» створює додаткову компанію. Не банк, просто приватну фірму. Назвали «Інвестиційно-розрахунковий центр» - або скорочено «ІРЦ».За півтора роки свого існування, вона спилососила із вкладників близько мільярда.

Той факт, що «ІРЦ» – усього лише контора-підмінка, особливо не ховали. Приписана фірма була в «Гулівері» Поліщука, реєстрував фірму Сергій Данильченко, начальник управління в Михайлівському. Невдовзі ІРЦ переписали на іншого власника – ТОВ «Актив Транс Компані», вона належала 11 людям, щонайменще половина з них – знову із «Михайлівського»: той же Данильченко, Сергій Береснев – був серед співласників «Михайлівського» (черед ТОВ «Екосіпан»), Крістіна Ярцева -  начальник Контакт-Центру в банку, Валентина Заремба іАндрій Ясногородський – обидва працівники «Михайлівського».

Співробітники «Михайлівського» активно запрошували своїх вкладників переводити депозити з банку на підмінну компанію, нових вкладників скеровували туди ж.

В цілому використання підмінної компанії – схема розповсюджена, пояснює адвокат Арсен Маринушкін. Суть її у тому, що договори люди підписують з фірмою, а банк – за документами – лише спосіб і місце обслуговування. Шахрайство у тому, що різницю між Фірма і Банк людям не пояснюють, а вона суттєва.

«Це не договори депозитів, котрі вкладники зазвичай підписують із банком, а договори управління, - говорить юрист. – В такому випадку ці вклади не гарантуються Фондом гарантування вкладів. Якщо банк буде визнано неплатоспроможним - ці гроші Фонд вкладнику не поверне. Але, як бачимо, багато хто не знав про цю схему. Все вскрилося тільки коли склалась така ситуація з банком «Михайлівський».

Усі банки України є членами Фонду гарантування вкладів. Вони регулярно платять в Фонд членські внески. З цих внесків у випадку “падіння” банку Фонд повертає вкладникам депозити в межах 200 тисяч гривень. (З чиїх кишень насправді повертають ці гроші - читайте у розслідуванні “Фонд гарантування спокою банкрутів”)

Звичайні фірми на кшталт «ІРЦ» - не банки і відповідно не члени ФГВ. Вони можуть збирати з людей гроші і тримати їх на рахунку в банку. Але якщо банк ляже – Фонд нічого не поверне. І от про це вкладників не попереджають.


Схема може жити досить тривалий час – поки живі банк і фірма. Проблема стає очевидною лише тоді, тільки коли щось із них падає.

«Надійніше не буває»

Вінницький лікар Оксана Дощин на депозиті в “Михайлівському” тримала кошти, призначені для операції сина. Цієї зими співробітники банку почали настирливо пропонувати перейти на «кращі умови»: «Чуть що не щотижня телефонували - а ви зайшли? А вас чекають! Ото все інше невигідно, ми вам пропонуємо найкраще і найвигідніше. Це все просто втиралося».


Фірму «ІРЦ» в банку розхвалювали  як могли, згадує жінка: «Партнерська, яка існує вже багато років, і з якою абсолютно нема проблем, казали – що це надійніше не буває».

Умови і справді виглядали кращими - 26% річних чистими. В той час як конкуренти пропонували 19-20% на такі умови важко було не погодитися: «В період страшної інфляції ті відсотки мені здавалися просто справедливими. Ну отак і я повелася, тим більше, що в серпні  має бути чергова операція в дитини і я знала – в мене там до липня, забираю і ми їдемо лікувати дитину».

В НБУ про схему з «ІРЦ» - знали. Банківський нагляд помітив, що «Михайлівський» опосередковано залучав кошти від фізосіб саме через цю фірму. Але навіть після того, як у грудні минулого року НБУ визнав Михайлівський проблемним і завів туди свого куратора – схему не прикрили, а дозволили й далі активно затягувати уже нових вкладників.

Маркетолог Станіслав зізнається – розумів, що підписує договір зовсім не з банком, але думав, що це нормально.



«Я розумію, що банки пов”язані на норми НБУ, на всю цю фінансову систему, що вони там десь не можуть розігнатися в відсотковій частині. Якщо вони працюють з партнерськими фінансовими структурами, то більші відсотки – це реально. Це був крок – ризикнути чи не ризикнути.  В принципі ризикнув».

Хлопець був упевнений: якщо документи оформлені правильно, якщо він має на руках усі копії, якщо оформлений рахунок у банку – то  його права захищені. Тим більше, що в пакеті документів була страховка. Страхувала вклади компанія «Форте» того ж Поліщука.

Точніше - “страхувала”. В договорі, на перший погляд типовому, був пункт про те, що страховий випадок не наступає, якщо «ІРЦ» офіційно не банкрутує чи ліквідовується. Фірма могла просто не повернути людям гроші, це страховка не покривала. Але жоден із вкладників, з якими ми спілкувалися, на цей нюанс уваги не звернув. Тим більше, що спочатку, згадує Святослав, все працювало як годинник: «Перший час відсотки за цим «вкладом» умовно його назвемо так, вони приходили. Я переводив їх на інші свої рахунки, і вільно знімав. Це було видно з виписок  інтернет-банкінгу, з СМС, ніяких зовнішніх проблем я не бачив, тобто система працює».

Працювати перестало раптово – у вихідні наприкінці травня. Одні вкладники не змогли зняти гроші з карток, інші помітили, що не працює інтернет-банкінг. Станіслав довго не міг добитися від банку – що відбувається і де його гроші. У відділенні просто відмахувалися від вкладника, довкола якого ще вчора танцювали: «Я дзвонив, приходив – там уже ніяких роз’яснень не давали. Це ті самі працівники, котрі два місяці тому відкривали мені рахунок. Це трохи кумедно виглядає, коли запевняють, як добре працює – а потім «но коммент» , нічого не можемо підказати».

Оксані «пощастило» трохи більше – після довгих розпитувань жінці видали виписку з рахунку: без її відома «ІРЦ» перерахував її гроші на її персональний рахунок в «Михайлівському». При цьому, зазначає Оксана, у відділенні наголошували: «За що ви переживаєте – всі гроші з ІРЦ повернулися на поточні вклади, які гарантуються Фондом гарантування вкладів».

Ввечері понеділка стало зрозуміло – чому в банку говорили про ФГВ. Нацбанк визнав “Михайлівський”  неплатоспроможним і рахунки остаточно заморозили.

Що ж сталося в той день у банку і що насправді відбулося із грошима вкладників «ІРЦ»?

Контрольований колапс

«Коли фактично власник банку зрозумів, що може запахнути смаленим і вкладники завтра можуть стояти в нього під будинком і під його компаніями, - пояснює Арсен Маринушкін, -було прийнято рішення повернути гроші з рахунків компанії на поточні рахунки (персональні рахунки вкладників – Авт.), котрі були відкриті в банку «Михайлівський».

Суть переводу грошей на рахунки в банк була в перекладанні відповідальності на Фонд гарантування вкладів. Якби НБУ визнав банк неплатоспроможним, і в день введення тимчасової адміністрації зібрані «ІРЦ» гроші лежали на рахунку самого «ІРЦ», з ними можна було б попрощатися. Але якщо б на день визнання неплатоспроможності гроші лежали на персональних рахунках фізосіб – вони б уже потрапляли під гарантію Фонду.

Так, достроково розкидавши гроші на персональні рахунки людей, «ІРЦ» різко збільшив кількість вкладників «Михайлівського», чиї вклади потрапляють під відшкодування ФГВФО – станом на 20 травня, п’ятницю, їх стало більше на 16 тисяч осіб. Навантаження на ФГВФО зросло на 1,031 млрд грн.

У понеділок 23 травня саме через ці проводки  НБУ приймає рішення про зарахування Банку «Михайлівський» до категорії неплатоспроможних.

Платити чи не платити?

Ключове питання сьогодні – чи визнає ФГВФО транзакції «ІРЦ» дійсними і поверне гроші його вкладникам, чи визнає їх нікчемними і залишить людей без грошей.

Арсен Марінушкін говорить – наразі це вибір між законом і справедливістю: «За законом про систему гарантування вкладів фізосіб, Фонд гарантує всі кошти на поточних і на депозитних рахунках, котрі були зараховані ДО введення тимчасової адміністрації. Оскільки в банк була введена адміністрація 23 травня, і в нас уже є лист від НБУ, що (статус неплатоспроможного) було введено о 18.07, а в 18.10 ФГВ прийняв рішення про введення адміністрації, то по закону всі гроші вже були зараховані і вони гарантуються фондом. Якщо брати з точки зору справедливості, то тут є інша точка зору».

Інша точка зору полягає у тому, що «ІРЦ» змахлював: фірма не є банком, не платить внесків до ФГВ, її рахунки не мали б гарантуватися Фондом, а пачка транзакцій у переддень введення тимчасової – це спосіб перекинути свої борги на бюджет, вивівши живі гроші до кишень власника. Нагадаємо, йдеться про мільярд гривень.

Згідно з документами, які опинилися у розпорядженні програми, на рахунку ІРЦ 19 травня, за 4 дні до краху «Михайлівського», залишок складав зовсім не мільярд, а заледве 38 млн грн. У цей день на рахунок фірми зайшло 1,5 мільярди і їх оперативно розкидали на рахунки вкладників ІРЦ у Михайлівському. Якщо у Поліщука знали, що в банк збираються вводити ТА, то навіщо було заганяти на рахунок півтора мільярди? Навіщо заносити на тонучий корабель мішок із золотом?

Замголови ФГВФО Андрій Оленчик пояснює - ніхто нічого й не заносив, мільярд просто “намалювали” у звітності: «Зараз можна констатувати чітко тільки одне. Реальні гроші від цих людей заходили  транзитом через банк «Михайлівський» відповідно на фінансову компанію. Але коли йде про повернення цих коштів назад і їх попадання на рахунки всіх цих тисяч людей, то насправді кошти в такому обсязі у банк фізично не поверталися. Мова йде швидше про умовні і не підкріплені реальними грошима певні проводки у обліку банку, не більше не менше».

Але якщо грошей не було - то куди ІРЦ подів те, що назбирав із людей? Адже назбирав немало: згідно із фінансовою звітністю за 2015 р. «ІРЦ» зібрав з населення 898 мільйонів. І розкидав ці кошти на різні компанії.

1) Плюс на мінус

Близько 220 млн грн «ІРЦ» поклав... на депозит у «Михайлівський» під непристойно високі відсотки – від 25 до 38%. Вищі, а ніж власний відсоток по кредиту – він тоді складав 21,5%.

По суті така ситуація для банку – абсурдна, зате дозволяє викачати з установи гроші.  Для того, щоб заробляти банк повинен отримувати більше, аніж віддає. Тому відсоток по кредиту апріорі повинен бути вищим, аніж по депозиту. Інакше банк піде у мінус. Плюс тим часом приросте в іншому місці – в даному випадку рідній схемній фірмі.

2) Кредити своїм

Фірма напряму закредитувала юридичних осіб на 18 мільйонів. В тому числі – рідну колекторську фірму ТОВ «Роздрібне колекторське агенство». Колектори були приписані в «Гулівері», мали з «ІРЦ» одного на двох директора – Тетяну Бейгул, а співвласниками була низка «михайлівських»: Олександр БруханськийРостислав МазепаОлег Тренковський,Олексій МиропольськийХристина Лихмус і т.д.

Взагалі-то, за законом гроші, зібрані в населення, позичати фірмам - не можна. Таке обмеження ще в 2004 р. придумали в Нацкомфінпослуг саме для того, щоб і вберегтись від описаної вище ситуації. Але хто їх читає, ті розпорядження Нацкомфінпослуг?


3) Інвестиції в трубу

Зрештою ще 443 млн грн  «ІРЦ» інвестували в цінні папери. Що це за папери і яких компаній - навіть у Нацкомісії з фінансових послуг не знають. На наш офіційний запит комісія відповіла, що неодноразово вимагала звітність, однак вимоги були проігноровані. Можемо здогадуватися, що з великою долею вірогідності «інвестиції» пішли в такі ж сміттєві ЦБ, як і ті, котрі «Михайлівський» приймав у застави під кредити.

Рішення Фонду щодо того, виплачувати людям кошти, чи ні, стане визначальним, говорить Маринушкін: «Для всього банківського ринку це означає, що якщо Фонд визнає цю схему з перерахуванням, завтра банкірам найменших банків, котрі знаходяться в стані проблемності, нічого не буде заважати, щоб при своїх банківських установах відкривати різні ТОВ і залучати гроші на договори управління. Тобто це фактично створить прецедент і дасть можливість всім банкам в Україні користуватися цією схемою».

Але у Фонді поки що не можуть озвучити остаточну позицію. Кажуть треба більше часу розібратися, відповідь дадуть не раніше, ніж за кілька тижнів.

По-перше, пояснює Оленчик, за чотири роки, що  Фонд займається виведенням банків з ринку, такого ще не траплялося, тож у Фонді елементарно не знають, що робити: «Відповідно ніякої практики попередньо якось відпрацьованої, якихось  підходів уже обкатаних, і на рівні відповідних судових рішень, рішень фонду, на даний момент не існує».

А по-друге історія з «ІРЦ» – лише один епізод у цілій пачці махінацій: «Інші складові цієї схеми передбачали виведення активів і заміну застав. В цьому унікальність схеми, в цьому складність».

Нерегульований регулятор

Хто щодо ситуації в “Михайлівському” висловився різко і впевнено – то це глава НБУ Валерія Гонтарєва. Вона пригрозила Поліщуку в’язницею на 5 років, «тому що все було сплановано».

Що ж, справедливо, але офіційно Поліщук вийшов із власників ТОВ «Екосіпан», через котре володів банком, якраз у день оборудки з «ІРЦ» - 19 травня. А «ІРЦ» у той же день «переселили» в квартирний будинок у Хмельницьку й переписали на двох фізосіб – Володимир Трещов (із Запоріжжя, зареєстрований власником низки фірм, від нерухомості й торгівлі металами до взуття), а також Наталію Мілюкову (зареєстрована в окупованому Криму, так що зовсім кінці в воду).


Та головне: свій гнів Гонтарєва значною мірою мала б спрямувати на свою ж установу. Як ми вже зазначали, ризикова і шахрайська діяльність «Михайлівського» відбувалася на очах Нацбанку кілька років, а останні півроку в банку особисто сидів куратор НБУ. Йому Гонтарєва 5 років за гратами не обіцяє: згідно з офіційною версією Нацбанку, увесь день 20 травня у нього не працювала система доступу до операційних даних банку. Тож транзакції «ІРЦ» він помітив аж пізно ввечері в п’ятницю.

Цей дивний технічний збій викликає ще більше питань, якщо подивитись не на публічні заяви НБУ, а на його внутрішню документацію. 22 грудня 2015 р., коли регулятор повторно визнавав «Михайлівський» проблемним, він наклав на банк низку обмежень на ризикові операції. Наприклад, не кредитувати акціонерів банку та пов’язаних осіб, не вкладати гроші у недержавні цінні папери і не випускати боргові цінні папери самому, не залучати депозити за ставками вище ринкових, не відкривати нових підрозділів. Окремим пунктом тоді була прописана також і заборона будь-яких операцій за договорами, за результатами котрих збільшиться можливе навантаження на ФГВФО.

27 квітня цього року, НБУ вносить зміни до постанови про проблемність «Михайлівського». Посилаючись на те, що банк виконує план із фінансового оздоровлення, регулятор пом’якшує обмеження, і зі списку зникає та сама заборона на операції, що можуть збільшити навантаження на Фонд. Фактично оборудку з «ІРЦ» провернули не за один день – НБУ люб’язно виділив на неї цілий місяць. Так що питання ким і коли «все було сплановано» насправді лишається відкритим.

Новые обещания
FACEBOOK GROUP