Акціонерне товариство «Народний фронт»: у політику, як на заробітки

5 Окт 2015 23:51

Журналісти програми «Схеми» з'ясували, як працює та на чому заробляє друга за впливовістю партія в країні.

Natalie Sedletska 

Це - політичний портрет партії прем'єр-міністра України.

Політсила Народний фронт не монолітна - і не має чіткої вертикальної структури. Вона утворена за принципом акціонерного товариства - в якому є міноритарні та мажоритарні акціонери - що в тій чи іншій мірі отримують свої дивіденди від перебування голови правління товариства - на посаді прем'єр-міністра України.

Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк останнім часом змушений багато виправдовуватись через публічні звинувачення у зв’язках з олігахами. Мовляв, він та його політична сила «Народний фронт» працюють в інтересах великих бізнесменів, а не народу, який вони представляють у владі. Підводні течії в політичній силі прем’єр-міністра та що саме вони несуть українцям, розслідували журналісти програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та Першого суспільного, пише www.radiosvoboda.org

Як саме працює схема зиску з перебування у владі видно через склад та роботу фракції «Народний фронт» у Верховній Раді. Партія має другу за чисельністю фракцію у парламенті після президентської. У її лавах перебуває 81 народний депутат. Цього, часом, цілком достатньо, щоб одні рішення блокувати, а інші – лобіювати.

Структура цієї політичної сили розгалуджена. Так склалося тому, що «Народний фронт» створювався як політтехнологічний проект, під парламентські вибори минулої осені.

«Такий формат прихованої партійної федерації, міжпартійного угруповання, він певною мірою і відтворився в «Народному Фронті». Тобто там дійсно є певні лідери, навколо яких об’єдналися депутати як у фракції парламентській, так і поза межами фракції», – розповідає голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»Володимир Фесенко.

Умовно, у «Народному фронті» можна виділити низку груп: частина – в парламенті, решта – у виконавчій владі.



Найвпливовіші – це група «друзів» прем’єра – її у парламенті очолює Андрій Іванчук, давній друг Арсенія Петровича зі студентських років.
Ще – група Миколи Мартиненка, негласного «керівника» держпідприємства «Енергоатом» і «вічного» голови комітету з палива та енергетики.

Команда Андрія Парубія – віце-спікера парламенту – головно складається з «Самооборони Майдану». Далі – група Олександра Турчинова, до якої у Верховній раді входить, наприклад, Сергій Пашинський і його сателіти. З ними ж  пліч-о-пліч – міністр Арсен Аваков: колись харківський бізнесмен, а нині міністр внутрішніх справ зібрав навколо себе комбатів і партнерів по колишньому бізнесу, наприклад Ігора Котвіцького.

В окрему команду можна виділити урядовців – міністра юстиції Павла Петренка, його колишню колегу по юридичній компанії, а нині міністра Кабінету міністрів Анну Онищенко, віце-прем’єра і водночас міністра культури В'ячеслава Кириленка.

Частину ж депутатів не можу віднести до групи чиїхось інтересів, утім вони «кнопдовавлять» часто «за авторитетами».

Майже у кожної з груп є власні бізнес-інтереси. А отже і діють народні депутати, як справжні акціонери: вкладають гроші у діяльність партії, а потім отримують дивіденди. В той же час сам Яценюк категорично спростовував будь-які зв’язки з олігархами у письмовій відповіді «Схемам».

«В списках політичної партії «Народний фронт» немає жодного депутата від жодного олігарха. І це є доказом відсутності політичного впливу», – пояснили у прес-службі прем’єр-міністра.

Втім аналіз роботи «Народного фронту» та її внутрішніх лідерів показує іншу картину.

Сергій Пашинський

Сергій Пашинський
Сергій Пашинський

Сергій Пашинський представляє так званий «силовий блок». У Верховній раді він очолює комітет з національної безпеки і оборони. Його інша діяльність стала предметом журналістських та громадських розслідувань через дивну схему виведення, арештованих Міністерством внутрішніх справ, нафтопродуктів одіозного юного олігарха Сергія Курченка. Зроблено це було через низку компаній, які пов’язані з його ж давнім другом та бізнес-партнером Сергієм Тищенком.

«Це майно, яке було арештоване в рамках кримінального провадження, яке потім було незрозуміло як і ким оцінене, було передано на тимчасове зберігання державним підприємствам і зрештою реалізоване. Реалізоване за в рази нижчою ціною, ніж ринкова. Держава не отримала жодної копійки від реалізованого майна, там тисячі тонн нафтопродуків», – пояснює виконавчий директор Центру протидії корупції Дарія Каленюк.

Корупційна складова у цій справі очевидна, пояснюють експерти, але продаж цих активів ще не розслідують. Це викликає багато запитань, оскільки Міністерство внутрішніх справ було з самого початку в курсі оборудки. Бази, де зберігалося арештоване пальне, захоплював батальйон тероборони «Київ-1», підконтрольний МВС. Тобто усі операції з пальним відбувалися прямо «під носом» у Міністерства внутрішніх справ і, власне, його очільника – «народофронтівця» Арсена Авакова. Ні зупинити, ні розслідувати зараз цю ситуацію не спромоглися. Це наштовхує на думку, що Пашинський з Аваковим – в одному човні.

Арсен Аваков

Арсен Аваков
Арсен Аваков

Аваков і сам неодноразово потрапляв у корупційні скандали. Так, народний депутат Сергій Лещенко 25 вересня опублікував інформацію про оборудку, за якою соратник Авакова депутат Ігор Котвіцький вивів на панамські рахунки 40 мільйонів доларів – а це майже мільярд гривень, частина яких нібито належить Авакову. Міністр внутрішніх справ прямо звинувачення не спростував, втім назвав Лещенка маніпулятором.

«Котвіцький, на відміну від Лещенка, серйозно платить податки. Наприклад, за минулий рік Котвіцький заплатив 32 мільйони гривень прибуткового податку. Все інше – маніпуляції на рівні того, що «Аваков робить нову політичну кар'єру, на яку йому потрібні гроші», – сказав Аваков.

Ця історія – наразі один з головних закулісних корупційних скандалів в політиці, який в публічну площину першою винесла програма «Схеми»,повідомивши, що нардеп Котвіцький заднім числом задекларував майже мільярд гривень на своїх рахунках. А це 40 мільйонів доларів – саме стільки за даними Сергія Лещенка Котвіцький-Аваков і вивели згодом на Панаму.

Микола Мартиненко

Микола Мартиненко
Микола Мартиненко

Миколу Мартиненка, ще одного надвпливового однопартійця Яценюка, називають неофіційним керівником «Енергоатому» – державної монополії, яка контролює всі чотири атомні станцїї в Україні. Його бізнес – різноманітне посередництво та сервісні послуги, пов’язані з «Енергоатомом».

«Щодо Мартиненка прямі зав’язки дуже складно прослідкувати, не маючи в руках інструменту оперативно-розшукових і негласних слідчих дій, – розповідає виконавчий директор Центру протидії корупції Дарія Каленюк. – Мартиненко, очолюючи відповідний профільний комітет, має структури, що роками працюють навколо ядерної енергетики і навколо цієї державної компанії «Енергоатом».

Фінансова діяльність «ядерного» депутата уже розслідується закордонними правоохоронцями. Йдеться про звинувачення у хабарництві швейцарською прокуратурою – отримання 30 мільйонів франків на рахунки в Швейцарії від чеського заводу «Шкода», який отримав підряд на «Енергоатомі». Тамтешні слідчі підтвердили це депутату Сергію Лещенку.

Втім Мартиненко це спростовує. 

«Справа – це сфальсифіковане в думках деяких олігархів питання, яким спекулюють на каналах. Я це коментував, я про це розповідав, то далі немає про що розмовляти», – заявляє Мартиненко.

Леонід Юрушев

Фракція – не єдиний інструмент для отримання зиску. Так олігарх Леонід Юрушев, наприклад, має добрі зв’язки в Кабміні. Компанія «БФ енд ГХ Тревел Рітейл ЛТД» з його орбіти минулого року виграла контракт на 10 років, за яким вона буде орендувати площі у аеропорту «Бориспіль» під магазини безмитної торгівлі «Дьюті-фрі». Це надзвичайно прибутковий бізнес у всьому світі.

На конкурс в 2014 подавалося 5 компаній. Серед них – один з світових лідерів у цій галузі швейцарська Dufry. Але умови були прописані так, що жодна іноземна фірма не мала шансу – в тому числі досвід роботи в Україні.

«БФ енд ГХ Тревел Рітейл ЛТД», зареєстрована в Бориспільському районі на Київщині із кіпрськими власниками – одна з двох фірм-переможців. Вона ж і отримала найбільшу територію для оренди – понад 2 тисячі квадратних метрів. Ще 750 квадратів, за традіцією, отримала ТОВ «Київріанта», яка роками орендує площу в Борисполі.



 Швейцарська Dufry одразу запротестувала та написала листа прем’єру.

«Вищевказані умови проведення конкурсу, а саме досвід роботи в Україні, на думку заявника, надають окремим суб’єктам господарювання переваги, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить до усунення конкуренції без жодних належних підстав. Крім того, заявнику фактично неможливо виконати вищевказані вимоги внаслідок того, що раніше не проводились конкурси», – йдеться у листі.



Але Яценюк не допоміг швейцарцям. Можливо, тому що «БФ енд ГХ Тревел Рітейл ЛТД» до нього ближче. Ця фірма прописана за однією адресою з іншою фірмою Юрушева. Останній певний час фінансував виборчі кампанії Яценюка. У письмових коментарях «Схемам» прес-служба Яценюка спростовує наявність будь-яких спільних активів та бізнес-стосунків з багатієм. Питання щодо конкурсу в аеропорту називає компетенцією тільки Фонду державного майна.

Андрій Іванчук

Андрій Іванчук
Андрій Іванчук


Андрій Іванчук – друг молодості Арсенія Яценюка. Разом вони засновували ще першу партію Арсенія Петровича «Фронт змін». Має спільний офіс із тим самим Леонідом Юрушевим. Втім Іванчук пов’язаний не тільки з ним: він ніби представник інтересів олігарха Ігоря Коломойського.

Він зручна для цього фігура, адже у Іванчука з Коломойським є спільний бізнес – про це останній зізнався сам журналісту програми «Схеми».

Йдеться про компанію «Техінсервіс», що займається виготовленням біоетанолу, тобто біопалива рослинного походження. Нинішній директор компанії «Техінсервіс» Василь Палійчук – це колишній партнер Іванчука по Володимир-Волинському цукровому заводу. Сам же Андрій Іванчук, попри прямі зізнання Коломойського, змушений публічно спростовувати зв’язки з олігархом.

«Що стосується заяв певних політиків, я вважаю, що вони повинні коментувати їх самі, я не можу коментувати, хто що говорить», – говорть Іванчук.

Слід Коломойського у роботі партії, попри спростування, можна помітити. Прикладом може бути голосування про зміни до закону про акціонерні збори, який мав забрати у Коломойського контроль над державною нафтовою фірмою «Укрнафта», де він має міноритарну частку, але контролює менеджмент. Спершу «Народний фронт» у
сесійній залі не давав за проект голоси. Пояснював це тим, що документ був недосконалим. Згодом уряд підготував свій варіант законопроекту.

«Кабінет міністрів, по суті, був змушений підготувати коректний законопроект. І вони його підготували. Здавалося б, нічого вже не заважає головувати цей документ, він уже погоджений із самим урядом. Втім, коли законопроект опинився у парламенті, голова профільного комітету Іванчук, найближчий соратник Яценюка, перестав збирати свій комітет», – розповідає директор «Консалтингової групи А-95»​ Сергій Куюн.

Цим самим, фактично, Іванчук блокував внесення законопроекту на порядок денний і захищав Коломойського від втрати контролю за підприємством.

Пізніше інтерес Коломойського проявився в ініціативі Яценюка створити єдину вертикально інтерговану нафтову компанію за участю державних підприємств та Кременчуцького нафтопереробного заводу, що належить олігарху, який мав би добрий зиск з такої компанії, за словами експертів галузі.

Тож дії прем’єрської політичної сили говорять самі за себе. Єдиним способом для Яценюка та «Народного фронту» справді показати свою незалежність від партійних товстосумів – це реально дати хід розслідуванням всіх звинувачень на їхню адресу. Це стане правовою оцінкою їх діяльності. А політичну дадуть виборці на наступних
парламентських виборах.

Новые обещания
FACEBOOK GROUP