Народився 9 лютого 1969 року в місті Києві, громадянин України, протягом останніх п'яти років проживає на території України, освіта вища, директор, ТОВ Українська правнича фінансова компанія, безпартійний, проживає в місті Києві, судимість відсутня, самовисування.

Киянин Леонід Поміркований, правознавець, кандидат у народні депутати, тривалий час працював над тим,  як змінити систему влади, примусивши останню  працювати на розвиток, а не занепад України. І ось сьогодні Леонід Олексійович розповідає, як, на його думку, підвищити ефективність роботи чиновників.<br /><br />-- Ситуація з виборами сьогодні нагадує лотерею, в яку неможливо виграти. Адже ззовні білети мають вишуканий дизайн, а от всередині пусті. Але виборці продовжують сподіватись на диво і купляти ці різнокольорові пустушки. Тобто ставити на особи кандидатів замість того, щоб обирати достойну програму дій. <br /><br />Людина при владі - це насамперед функція, і принципове значення мають не його особистісті якості, а політична, навіть суспільна система в країні. За великим рахунком, кожен прагне чинити так, як вважає за потрібне. Людина може прагнути навіть абсолютної влади, однак у розвиненому демократичному суспільстві, де панує верховенство права, лідер не може не рахуватися з думкою інших. В Україні сьогодні будь-яка людина у владі, на жаль,  стає заручником існуючої неправової системи...<br /><br />Тому у нас є чотири шляхи: продовжувати критикувати владу, змиритись та страждати, застосувати силовий радикальний метод, або запропонувати та всіляко запроваджувати свою модель відносин людина-влада.Я не пропоную руйнувати всю систему, яка існуе в державі,  адже якщо все рухне - усі ми опинимось під її уламками (як вже було, наприклад, у 1917 році).<br /> <br />Радикальний шлях  революції я  вважаю неприйнятним. Адже, по-перше, руйнування системи означає крах економіки, а, по-друге, якщо люди доведені до стану війни і націлені на знищення і криваву боротьбу, в подальшому їх дуже важко зупинити. Історія доводить: революція надовго виводить  людей  із конструктивного стану, і часто-густо їх можливо  заспокоїти лише репресіями. Критика влади, як показує  опозиційний досвід  останніх років, дає нульовий, а то й від'ємний  результат.<br /> <br />Змиритись - означає те саме, що  відпустити човен на волю хвиль і мовчки  спостерігати, як він розіб'ється. А разом з ним - уся економіка країни. А з нею -  ще й незалежність. Не по кишені нам розкіш покори. Лікувати систему конче  необхідно. І я радий, що знаю як.Насамперед треба лікувати систему  виконавчої влади - адже саме вона є нервовою системою держави. Безумовно, початок лікування викличе опір нездорових клітин організму, температуру, загострення, біль. Але іншого шляху для одужання та подальшого  здорового життя  просто не існує. <br /><br />-- Який вихід ви пропонуєте для суспільства?<br /><br />-- Перш за все треба позбавити владу сакральності, адже насправді іі носії - це звичайні громадяни, які відрізняються від нас з вами не розширеним списком привілеїв, а більшою кількістю обов'язків. Тому важливим  завданням є введення елементів  громадського контролю над діяльністю людей, які працюють у  виконавчій владі. Під контролем мають перебувати  усі посадовці  виконавчої гілки влади. Для цього я вважаю за доцільне створити єдину  Державну Кадрову Службу України. <br /><br />Завдання такої служби полягає у підборі, формуванні та контролі суспільства за  кадровим складом органів виконавчої влади.Детальніше мій план полягае в тому, щоби позбавити Верховну Раду та Президента України права одноособово призначати міністрів та інших держслужбовців, залишивши їм право погоджувати призначення в межах її компетенції. Обрання урядовців доцільно проводити на конкурсній основі за единим  критеріем - професійними здібностями, вмінням приймати ефективні рішення та нести за них відповідальність. Конкурс серед кандидатів на посади Прем'єр-Міністра України, міністрів та заступників міністра  пропоную транслювати в прямому ефірі на державному центральному телеканалі України. <br /><br />А конкурси серед кандидатів на посади державних службовців обласних органів влади вважаю за доцільне  транслювати на центральному або місцевих телеканалах, а  за наслідками проведення конкурсів оголошувати переможця. Для кожного державного службовця виконавчої влади необхідно створити умови, за яких він буде змушений регулярно звітувати в прямому ефірі перед усією країною про результати своєї діяльності, зокрема надавати прозорі фінансові звіти про витрати державних коштів.Для реалізації цього плану  треба створити наступні департаменти при Кадровій Службі: департамент з підбору кадрів, конкурсний, моніторингу ефективності та призначень і переведень. Департамент моніторингу має проводити перевірки з залученням тільки кращих фахівців в визначеній галузі і встановлювати, чому приймаються неефективні рішення. <br /><br />На жаль, сьогодні цим ніхто не займається, а  держзакупівлі не кантролюються. Тому кілометр дороги навколо Донецьку коштує 9 млн. євро, тоді як у Європі ціна одного кілометру шляхів на порядок дешевше --1 млн евро. За умови  існування  непровладного  органу контролю ми усунемо можливість не тільки неефективно приймати рішення, але й креслити корупційні схеми. Якщо міністерство буде працювати ефективно, воно примусить працювати в тому числі і жеки. Втілення у життя мого плану дозволяє впливати на вирішення важливих для країни питань, конролювати дії влади, не витрачаючи величезну кількість грошей з бюджету на референдум (яким розмахують, немов червоним ганчір'ям, перед нашими очима комуністи та інші партії).<br /><br />-- Чи можливо цей сценарій втілити у життя і як?<br /><br />-- Думаючи над цим та вивчаючи досвід інших розвинених держав протягом тривалого часу, я  дійшов висновку, що необхідно прийняти інноваційний Закон Про Державну Кадрову Службу України, концепцію якого я розробив і детально прописав.<br /><br />-- Ви не належите до будь-якої партії, тоді для чого ж ви йдете у політику? <br /><br />Мені не потрібно бути партійним, щоб запропонувати суспільству концепцію, за допомогою  якої більшість  українців можуть побачили і зрозуміли, що вихід з глухого кута є. Щоб знайти його, треба прийняти Закон про Державну Кадрову Службу, примусити органи виконавчої влади ефективно працювати. <br /><br />-- Ви вважаете, що на сьогодні немає іншого виходу з кризи окрім прийняття Закону Про Державну Кадрову Службу?<br /><br />-- Дивіться. Я пропоную не емоційне, а зважене, осмислене рішення. І вірю, що той, хто ознайомиться з  концепцію закону, не забуде її ніколи, оскільки в ній визначено шлях до створення умов для добробуту  кожної людини.  Українці, незалежно від рівня їх матеріальної забезпеченності, відчувають зараз відчай, депресію. У людей накопичилася хронічна втома від держави, безліч негативу, який не має виходу, от організм і починає себе руйнувати. Це схоже на клаустрофобію: коли людина знаходиться у закритому задушливому просторі, вона починає задихатися. Але якщо вказати їй вихід -  вона з радістю та відчуттям внутрішнього комфорту  поспішить до нього, аби зробити ковток свіжого повітря. Зазвичай кандидати у депутати обіцяють результат і не кажуть, яким шляхом до цього результату йти. Натомість я показую саме шлях, пропоную кожному творити історію своєї країни, рятувати її від вузьколобих казнокрадів. Неможливо жити у  країні, де від тебе нічого не залежить, а свободи лише імітуються.  <br /><br />-- За що ж, на вашу думку,  голосує  український виборець, якщо ніхто з кандидатів не пропонує чіткої програми? Чому так відбувається?<br /><br />-- Ці вибори нагадують мені розгойдування човна у басейні без води. Умов для нормального плавання немає, але виборці сподіваються на щастя і розгойдують те, що ніколи не попливе. Я багато спілкуюсь з різними людьми і чую, що левова частка виборців розгублена і у своїх вимогах до влади обмежується проханням  бути хоча б порядним та трохи думати про простий народ. У свою чергу кандидати користуються цим і не пропонують суспільству жодної конкретної програми - натомість популістські лозунги, самовихваляння, солодку, але пусту риторику.Абсолютно всі кандидати обіцяють побороти корупцію, бути чесними, але більшість  з них абсолютно влаштовує те, що вони сьогодні мають: неконрольовані потоки грошей, народ, який є вигнанцем у власній країні.<br /> <br />Спитай будь-кого з кандидатів у лоба: Де твоя ідея?, і вони нічого не скажуть. Адже вони над цим навіть не думали, а пропонують те, на що у суспільстві є запит.  В результаті ми голосуємо за краще з 22 зол, за того, хто нам чимось симпатичний, а не за ідеологію, яка дасть нам можливість розкрити свій потенціал, створити  шлях управління державою, взяти певний курс розвитку та обігнати західні держави,  ставши для них прикладом.   Тому що українські виборці просять бути чесними тих, хто працює у владі  химерної совісті та порядності. А треба не просити, а вимагати - створення  ефективної моделі системи влади, в якій бути  нечесним, м'яко кажучи, не вигідно.  В якій цінуються насамперед користь посадовця, його професійні якості, а не розвинений хапальний рефлекс.<br /><br />А поки сучасний український політик - це гіпнотизер, який за допомогою політичних технологій нав'язує людям певні переконання, обманює нас. По суті, голосуючи за сьогоднішніх кандидатів, образи яких створені політтехнологами, ми голосуємо за гонорар цих політтехнологів. Політтехнолог та борд на дорозі потрібен тим, кому нічого сказати людям, аби переконати пустими обіцянками, замилити очі. Я ж пропоную конкретний, конструктивний шлях виходу з глухого кута. Розвиток на п'ять, десять, п'ятдесят років наперед. Моя концепція - це нитка Аріадни з лабіринту розгубленості та поневоленої надії.